Скільки коштує померти?

Сталася біда, треба поховати людину. Яким саме має бути алгоритм ваших дій? Про це нам розповів директор компанії «Вічність» Степан Піряник.

– Людина померла на вулиці. Хто може забрати тіло і доправити до морґу?

– Якщо людина померла на вулиці, поліція викликає представника з транспортом комунальної ритуальної служби для перевезення покійника до покійницької (безкоштовно, тобто за рахунок бюджету міста).

–  Яка процедура оформлення смерті: куди й за якими довідками потрібно звертатися, скільки це коштує?

–  У всіх випадках головна і обов’язкова дія – викликати поліцію, яка за зовнішніми  ознаками фіксує наявність або відсутність насильницької смерті. Це теж безкоштовно.

Якщо людина померла вдома, після поліції родичі зобов’язані зателефонувати на 103 або до дільничного лікаря, який констатує смерть і видасть лікарську довідку про смерть (офіційно – безкоштовно,  неофіційно – 300 гривень).

Транспортування тіла до морґу здійснює комунальна ритуальна служба або приватні підприємці, які надають аналогічні послуги (вартість – 250 гривень).

Послуги морґу – розтин, омивання, одягання – офіційно безкоштовні, фактично – 500-700 гривень).

Наступна дія: на основі довідки з моргу і лікарської довідки про смерть у відділі РАЦС здати паспорт і отримати свідоцтво про смерть (безоплатно). Відтак – звернутися до ритуальної службу для виділення землі (ями) під могилу.

–  Отримати місце на цвинтарі, викопати могилу та потім закопати тіло: яка вартість?

–  Копання могили трактором – приблизно 800-1000 гривень.  Якщо між могилами, вручну – дві тисячі гривень.

– Послуги священика (парастас, похорон): вартість?

– Приблизно 500-700 гривень.

–  Труна і до труни (хрест, вінки): вартість?

– Вартість товарів для поховання: труна – від 1200 до 2200 гривень,  хрест – 200 гривень, вінок-200 гривень, костюм – 400 гривень, мешти – 300 гривень, майка, білизна, шкарпетки – 300 гривень.

–  Катафалк: вартість?

– Вартість машини-катафалка – 500 гривень, автобусу для перевезення людей – близько  600 гривень.

–  Поминки: середня вартість з людини?

– Поминки в кафе: 30 люд. × 130 грн. = 3900 гривень (вартість без спиртного і м’ясного). Зі спиртним: 250 грн. × 30 люд. = 7500.

Якщо підсумувати, вартість похорону  у нас в реґіоні становить приблизно від 15000 грн. Для порівняння, у Європі – від 4000 €.

 

Приблизно такі ж цифри назвала стебничанка Оксана Радищак, яка нещодавно поховала батька.

“Помер тато в лікарні у Стебнику, треба везти до морґу  до Дрогобича. Машину або маєш свою, або замовляєш (200 гривень).

Морґ: за розтин, миття і одягання (це була субота, вихідний) – тисяча гривень.

Труна, хрест, вінки – 4500 гривень.

Яма – тисяча гривень,  місце на цвинтарі – 50.

Тримали батька в капличці біля храму,бо помер раптово. Священику за все заплатили 1500 грн. + хор (якщо хочеш, але то всі, мабуть, замовляють) – 500 гривень.

Катафалк – 600 гривень.

Поминки – приблизно 8000 гривень (залежить від кількості людей)”.

 

“Відчиниш морґ, знайдеш вільну каталку…»

Чи все з вищеописаного просто, чи всі служби працюють оперативно?

Свою історію розповів дрогобичанин Андрій Дудок.

«Було це минулого року.  Зателефонувала родичка зі Львова, сказала, що у неї померла мама у Дрогобичі, яка жила на вулиці Коновальця на восьмому поверсі. Ми  разом з дружиною і тещею поїхали туди. Дочекалися доньки зі Львова, зателефонували, куди слід. Приїхала «швидка», оглянула, видала довідку про смерть. Приїхала поліція, зробила огляд, написала протокол й дала дозвіл везти тіло до морґу. Сказали: «Виносьте і везіть». Хто це має робити? «Самі й своїми силами, – відповіла слідча. – Привозите тіло до морґу, йдете у приймальний покій, берете ключ, відкриваєте, шукаєте вільну каталку, закриваєте морг, віддаєте ключі й документ, який виписала. А наступного ранку приїжджаєте за документами для прокуратури, відділів  РАЦС та соцзахисту, цех ритуальних послуг…».

Пішли ми шукати під’їздом, хто допоможе винести труп, і думаємо, яким транспортом його везти. МНС, поліція, «швидка» такими питаннями не займаються… Сусіди бояться виносити труп (не кожен таке витримає, враховуючи, що ця родичка лежала у квартирі другий день, вже почала розкладатись)… Нам слідча підказала, що є хлопці, які возять трупи, ми їх розшукали телефоном (вони мають свій магазин з ритуальними послугами, тож знали, що і як робити). Приїхали два брати, разом почали думати, як з восьмого поверху знести тіло. Вирішили його загорнути в ковдру і спустити ліфтом, а на першому поверсі підібрати й занести до буса. Я з трупом їхав ліфтом, а хлопці швиденько погнали на перший поверх, щоб, не дай Бог, хтось не чекав ліфт внизу й не побачив неочікуваного «дійства». Але все минуло нормально, тіло ми завантажили в бус і поїхали до морґу.

Виявилося, що морг працює до обіду, а далі ключ є у приймальному покої, треба брати – і роби, що хочеш. Хлопці вже знали всю процедуру, труп завезли до  морґу, залишили на каталці і роз’їхались по домівках. Наступного ранку ми знову приїхали до  морґу, завідувач виписав папір, рахунок, який треба оплатити, і скерував  до  прокуратури за дозволом отримати тіло. Далі – їхати до бюро ритуальних послуг (від Комбінату міського господарства) домовлятися за яму, у відділ РАЦС – за довідкою про смерть, у відділ соцзахисту – за допомогою на похорон (виділяється певна сума з бюджету міста). Працівник морґу розповів, що треба придбати  з одягу, яку купити труну і все до неї. Добре одне –  навпроти нашого морґу є крамниця ритуальних послуг і  капличка, де можна відспівати й звідти поховати. У цьому магазині ми вибрали все, крім одягу: за ним пішли на базар. Домовилися за капличку, священика, за катафалк і автобус… Роз’їхались по організаціях, де треба було зібрати документи: прокуратура видала дозвіл на отримання тіла, РАЦС – свою довідку, «совбез» – певну суму грошей, «ритуальні послуги» – місце на цвинтарі. Покійна мала місце поблизу свого чоловіка, який помер раніше. Ми оплатили чек за копання ями.  Працівниця сказала, що вже є п’ять похоронів, тож наш переноситься на наступний день – ми погодились і поїхали до майстра, який займається копанням ям. У бригаді копачів – всього п’ять людей, які обслуговують і цвинтар на 22 січня, і кладовище на Пилипа Орлика. Тож вони кидаються з одного на інший, залежно, у кого й де є місце… І ще одне: якщо нову могилу копають екскаватором, то ті могили, де вже є пам’ятники, – лише вручну.

Отже, ми про все домовились і поїхали далі –  домовлятися за залу та меню для поминок.

За цілий день всі документи були зібрані, усе підготували. Ввечері  відбувся парастас у капличці біля лікарні, а наступного дня – похорон.

Після пережитого бачу величезну проблему у Дрогобичі: немає служби, яка б виносила покійника з дому й несла його на кладовище до ями. Цим чомусь займаються ті, хто прийшов на похорон.

І ще: добре, що я родом з Дрогобича, знаю, що й де знаходиться,  маю мобільні телефони і своє авто. А хто не має автомобіля? Нелегко, мабуть, доведеться…».

Справді, а як все встигнути?

Комунальне кладовище

Вище йшлося про ситуації, які стосуються окремо кожного, а зараз розповімо про те, що зачіпає майже усіх мешканців Дрогобича загалом – міський муніципальний цвинтар.
Дрогобицьке комунальне кладовище розкинулося на двох пагорбах. До цих пагорбів провадять вулиці 22 січня та Пилипа Орлика. Некрополь розростається: в середньому у Дрогобичі п’ять-шість похоронів на день – таку сумну статистику повідомили у комунальній установі «Цех ритуальних послуг», що знаходиться на вулиці Тарнавського. За словами працівниці, через цех «проходить» в середньому 600 покійників на рік (це лише ті, яких вони «обслуговують», тобто надають ритуальні послуги, а взагалі мерців більше). До переліку ритуальних послуг, що надаються комунальною структурою, входять: копання могили у ручний або механізований спосіб (виявляється, померти взимку дорожче) і послуги автокатафалка.
Копання могили ручним способом взимку – 1679 гривень  10 копійок.
Копання могили механізованим способом –1022 гривень  90 копійок.
Ціни наведено з розрахунку, що довжина могили складає два метри  40 сантиметрів.

У випадку, якщо комунальники взимку копатимуть яму для поховання довжиною в 1 метр  60 сантиметрів, така послуга обійдеться:
– вручну – 830 гривень  50 копійок;
– механізовано – 638 гривень 95 копійок;
Влітку розцінки “на ями ” дещо нижчі:
– вручну яму довжиною 3 метри  40 сантиметрів викопають за 934 гривні 33 копійки;
– механізовано – за  562 гривні 50 копійок.
Ставка копання могили довжиною 1м. 60 см у літній період є такою:
– вручну – 456 гривень 79 копійок;
– механізовано – 356 гривень 36 копійок.
Як бачимо, найдорожче померти людині високого зросту, та ще й взимку.
Щоправда, перш, ніж замовляти яму на цвинтарі, у родичів на руках мусить бути свідоцтво про смерть або лікарський висновок (читайте вище).
Також тут можна замовити катафалк (автомобіль «Газель»), обійдеться така послуга у 417 гривень 20 копійок.

На місці можна одразу купити труну, вінки, хрест і навіть одяг для покійника. Труна тут коштує від 1500 гривень (найпростіша, бюджетна соснова), а в середньому ціни коливаються від 3000 до 4500 гривень.  Дорожчих трун, в «цеху» немає, кажуть, що такий товар у них не куплять.

Люди, які працюють на міських кладовищах, отримують зарплату з коштів КП. Яку саме? У відповіді на інформаційний запит читаємо:

Майстер ритуальних послуг – одна особа – 4 830 гривень.

Робітники ритуальних послуг («ямокопи») – п’ять  осіб – 3763 гривні.

Прибиральники кладовищ – чотири особи  – 3200 гривень.

Приймальники замовлень – дві особи – 3226 грн.

На утримання міських кладовищ з міського бюджету було виділено: 2015 року – 288тисяч 787 гривень, 2016 року – 288тисяч 848 гривень,  за дев’ять  місяців 2017 року – 270 тисяч 777 гривень.

…Підсумуйте бюджетні і ваші особисті кошти, які витрачаєте під час організації похорону, – і порахуйте, які гроші крутять живі навколо мертвих.

 Якщо ти геть бідний або бездомний

Якщо у небіжчика зовсім не було ні грошей, ні рідних, держава все одно ґарантує, що таку людину поховають. Принаймні, нас запевнила у цьому працівниця «цеху». У переліку гарантованого безоплатного мінімуму ритуальних послуг для найбідніших: труна, хрест і катафалк, що довезе небіжчика від морґу до цвинтаря.

У відповіді на наш інформаційний запит,  КП “КМГ” повідомило: “Поховання бездомних громадян проводиться на діючому  кладовищі на вулиці Пилипа Орлика за бюджетні гроші, згідно акту виконаних робіт.

Їх вартість у 2014 році – 6012 грн. 26 коп. (кількість померлих бездомних – 5);

У 2015 році –  8561 грн. 62 коп. (кількість померлих бездомних – 1);

У 2016 році – 3813 грн. 26 коп. (кількість померлих бездомних – 2);

За 9 місяців 2017 року – 11731 грн. 40 коп. (кількість померлих бездомних – 5)».

І насамкінець

Стосовно самих цвинтарів: виявляється, окрім міських, у Дрогобичі діють три так звані стихійні кладовища. Знаходяться вони біля церков, на вулицях М. Коцюбинського, І. Франка, а також – на Млинках. Вони не належать  Комбінату міського господарства, і фактично  є власністю релігійної громади. Аналогічно – практично у кожному місті реґіону.

І практично скрізь є однакова проблема: “Те, що нема ритуальних послуг із замкненим циклом – це біда. Бо поки назбираєш усі довідки-папери, поки наготуєш вдома канапок тим, хто сидить вночі біля тіла, поки домовишся за всі процедури, – не те, що про покійника забуваєш, якого оплакати треба, а й самому померти хочеться… От якби зробити один телефонний дзвінок – і фірма взяла б усе на себе (всі довідки, поїздки, оформлення і т.п.), а ти тим часом можеш попрощатися з рідною людиною – тоді б якось все воно інакше виглядало ”, – ділиться дрогобичанка п. Оксана.

А ви як гадаєте?

Результат пошуку зображень за запитом "морг дрогобич"

Андрій ЮРКЕВИЧ, Марія КУЛЬЧИЦЬКА,  «Медіа Дрогобиччина»