Для того, щоб «любити-не любити» варто докласти трохи зусиль і спробувати зрозуміти… Та й, гадаю, є в місті набагато більше тих, хто до джазу прихильний, тільки чомусь не дійшли ще ті люди до театру. Лишилося два дні, й час гаяти не варто. Попереду стільки несподівано цікавого…

То ж що там другий день, точніше – вечір із джазом? Передовсім наголошу: було більше драйву та емоцій, видно, що напруження зростає. Мабуть, в останній день досягне свого піку чи то апогею.

Розпочала концерт елеґантна Єва Райська, котра, як і напередодні, ненав’язливо й лаконічно нагадала присутнім, що джаз – це настрій особливий, певне бачення світу і стан душі. Головне – налаштуватися на цю хилю. Звісно, не все збагнути легко, та на те це джаз, а не тупенька попса поплавського кшталту..

Треба віддати Єві належне й за її вишукану мову, адже, на жаль, часто-густо й журналісти припускаються помилок і мовних, і мовленнєвих, а тут – бездоганне мовлення, Й – а це варте окремої похвали чітке -відокремлення «г» від «ґ», на що й філологи не надто зважають.

Нагадала ведуча, що Сімнадцятий «JazzBez» об’єднує в джазі  українські міста  Суми, Тернопіль, Луцьк, Рівне, Ужгород, Київ  та польські Люблін, Варшаву, Вроцлав, Перемишль, Білосток. Відбувається фестиваль й у нас на Підгір’ї – вдруге в місті Шульца, Франка та Вєжинського та вперше в Стрию.

Також уже четвертий рік поспіль концерти в рамках Фестивалю відбуваються в непідвладних сепаратистам Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці.

Протягом десяти насичених  днів, розповіла Єва Райська, в рамках фестивалю відбудеться 87 концертів, в яких візьмуть участь понад 60 джазменів  із України, Сполучених Штатів, Данії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Люксембурґу, Канади, та Австралії.

Фестиваль «Jazz Bez» привозить тих виконавців, які сьогодні  творять світовий джаз. Ну а родзинкою Фестивалю є презентація розмаїття  джазових стилів: свінґ, ф’южн, бі-боп, джаз-рок, ясс, фанк, кул, фрі-джаз тощо…

Відтак представила  ведуча учасників, який і того дня багатьох вразив. Непросто було акторові «Альтера» Олександру Максимову, співзасновникові «Радіо Котермак»  переконати львівських організаторів і патронів долучити Дрогобич до Фестивалю…

Другий день – справжній  вибух і оплесків і емоцій і подивувань.

Перша частина дивовижного дійства – виступ Львівської Школи джазу та сучасної музики, яку свого часу заснували фундатори й музиканти відомого цілій Європі джазового гурту :ShokolaD» Ігор Гнидин і Анастасія Литвинюк.

Про цих музикантів треба сказати окремо, позаяк брали участь – уже як виконавці – в другій частині концерту.

Ігор Гнидин – випускник відділення ударних інструментів (клас маестро Тараса Петрушака) Дрогобицького музичного  училища (тоді ще не носило воно імені Василя Барвінського), – один з кращих і найвідоміших джазових барабанників України, співзасновник етно-джазового гурту «ShockolaD» (2004), «Jazz Club Lviv» та Львівської Школи Джазу та Сучасної Музики.

З «Шоколадом» був у  Польщі на стипендії “Gaude Polonia» (2008), а 2010 року потрапив до вісімки стипендіатів від “Kennedy Center”, вибраних з-поміж музикантів із 59 країн. Переможець Європейського конкурсу барабанщиків V-Drums .

Спільно виступав з такими джазменами Мелвіном Тейлором Майклом Бові, Франком Паркером, Пьотром Бароном, Мхалом Ярошом, Томашем Домбровським, Шелдоном Д’Сільва, Марком Коффі.

Анастасія Литвинюк – джазова піаністка, співзасновниця гурту ShockolaD. У рамках стипендіальної програми «Gaude Polonia» навчалась в Анджея Яґоджиньського.

Спільно з чоловіком, Ігорем Гнидиним, творить львівське джазове середовище.

Від лютого 2009 року  – спів засновниця  «Jazz Club Lviv».

Проводить багато джазових майстер-класів, зокрема у Львівській Школі Джазу та Сучасної Музики. Координує також  відомі джазових майстер-класи «Cho-Jazz» у Польщі.

Подружжя разом бере участь у багатьох польсько-українських музичних проектах, а також творить спільні проекти з музикантами сусідньої країни.

Барабанна феєрія

Саме Ігор Гнидин представив публіці виконавців, що розпочали вчорашній концерт другого дня Джаз Безу в Дрогобичі й розповів про своє дітище – єдину в Україні Школу джазового мистецтва. Та спершу розповів музикант про свій зв’язок із Дрогобичем (що не кажіть, але справді – дивне й чудове місто, бо так багато має витоки саме тут), про роки навчання й добрим словом згадав неперевершеного ударника, свого вчителя Тараса Петрушака. Й це – знаково. Адже надто часто в тіні залишаються ті, без кого неможливо, попри власні старання та зусилля, не стати зіркою, особою відомою (як нині модно повідати – «селебріті).

Тарас же Петрушак зростив, виховав і виплекав не одне покоління талановитих музикантів, котрі нині концертують чи викладають мало не на всіх континентах. Лише місто мало згадує: навіщо пенсіонер, котрому й допрацювати не дали по-людськи в альма-матер, просто вичавили з учельні, чим довели до інфаркту…

Зворушливим був іще один момент під час вчорашнього Фестивального вечора. В перерві за лаштунки побачити свого учня прийшла Ольга Йосипівна Томашук, відомий педагог-піаніст, котра в класі Ігора Гнидина була концертмейстером. Як то була зустріч! Які емоції, справжні, непідробні почуття радості, щира розмова учня та вчителя…

Та повернімося до героїв першої частини концерту.

Як розповів маестро Гнидин, Львівська Школа джазу та сучасної музики –  некомерційний виключно доброчинний, проект для музикантів і тих, прагне музикою стати,

Він уже три роки поспіль активно популяризує львівську джазову культуру й в Україні й поза нею. Проект для початківців та фахівців  без вікових обмежень та стилістичних рамок. Для усіх охочих вчитися музикувати та розуміти музичну культуру, стати її частиною і ділитися нею з іншими.

Тут викладають музиканти генерації, що, навчалися у кращих джазових музикантів Європи.

На основі отриманих знать та практичного досвіду  вони будують навчальний  процес з опертям  на зразок спільноти музичних шкіл “Bednarska”, а сучасна методика навчання надає змогу учневі за стислий  термін досягти необхідного рівня й відтак вийти  на великий кін та почуватися вільно у спільному просторі імпровізацій з іншими музикантами. За час роботи Школа налагодила контакт і продовжує співпрацю з багатьма знаними  джазовими музикантами та викладачами з усього світу. Серед них – Майкл Бові, Богдан Головіна, Франк Паркер, Януш Шром, Збіґнєв Вромбель та інші.

Спершу своє вміння виконувати джаз показали старші учні школи: Ляна Гавришкевич (клавішні), Олексій Жданов (гітара), Ігор Лапка (контрабас), Петро Ляшевич (вокал, і його англійська разом з чудовим співом викликали овації в залі), Іван Прокудін.

І якщо напередодні головним «персонажем» фестивального вечора був  старий добрий чарівник сакс, то цього разу слухача заскочили і його душу зворохобили барабанники.

Іван Прокудін – навдивовижу енергійний запальний, справжній віртуоз, Що тільки не виробляв він своєю перкусією. Недаремно пізніше вельми схвально відгукнувся про учня сам Ігор Гнидин.

Опісля коном заволоділи молодші, котрі роблять свої перші кроки в джазі. Але як! І теж були зовсім юні барабанники, котрі зачарували багатьох. Словом, Марія Верб’яна, Мирослав Веретельник, Андрій Флур, Дмитро Кудрявцев, Дорофея Та Лесик й інші учні Школи джазової музики довели, що в столиці Галичини справді творять модерний український джаз.

На завершення ж першого відділення на сцені з’явилися й дрогобичани (є, дійсно були і  є в нас музиканти високого рівня), котрі тісно співпрацюють з навчальним закладом Гнидина. Виступ тріо Ярослава Процева-старшого (ну звісно ж, саксофон) та його студентів гучний, талановитий, непересічний, артистичний  став. фінальним акордом Джазбезового другого дня.

Серед слухачів були доволі знані в місті музиканти, знавці та прихильники джазу. Зокрема – «патріархи» дрогобицької музики, колись «стовпи» музичного андеґраунду совєцької доби, учасники славнозвісної «Арніки» (не плутати з львівською!) В’ячеслав Бабич, Лев Лобанов та Олександр Меркулов. І вони гідно оцінили високий рівень дійства, яке відбувається в місті завдяки завзяттю та старанням молодого подружжя Олександра та Маріанни Максимових…

Щоправда, вчора дехто висловив думку, що розпочинати „Jazz Bez” у Дрогобичі вартувало саме зі Школи джазової музики: мовляв, це більш зрозуміле, а те, що було в перший день надто складне для тих, хто не добре знайомий із джазом… Та все ж, мабуть, такий формат дійсно кращий: спонукає до певних інтелектуальних зусиль й підштовхує до спроби зрозуміти таке непросте й цікаве явище як невмирущий Джаз…

Під покровом Великої Елли

Апофеозом же третього джазового грудня в Дрогобичі став спільний виступ знаменитої американки Дебори (Деббі) Кемерон з кращими джазменами України та Польщі. Разом з вокаліст кою виступили контрабасист Маріуш Прасьневський (Польща-Данія), піаністка Анастасія Литвинюк, барабанник Ігор Гнидин та саксофоніст Богдан Гуменюк (всі – Україна).

Деббі Кемерон – вокалістка, чиє виконання та інтерпретації сповнені правдивого розуміння музики. Вона почала свою музичну кар’єру в Маямі з музикантами, що потім стали групою «Weather Report». 1980 року співачка  переїздить до Данії, Деббі й виходить на джазовий кін  – «Montmartre JazzHouse».

Там вона виступала з Беном Вебстером і Декстером Ґордоном,  завдяки цим виступам вдосконалила мистецтво надавати словам пісень їх справжньої емоційної сутності.

Маріуш Праснєвскі – польський контрабасист, випускник джазового відділу Академії музичних та драматичних мистецтв Південної Данії у місті Оденсе. Музичну освіту розпочав із гри на фортепіано. Нині концертує  багатьма відомими музикантами – Жоао Насіменто з Бразилії,  Андерсом Моґенсеном та іншими.

Бере участь в міжнародних проектах  «Entropy»,  «Suburbia Surreal», «Purple Noise» та «Orlando».

Богдан Гуменюк – саксофоніст, композитор аранжувальник, один з музикантів нового покоління.

Співпрацював з Святославом Вакарчуком, Джамалою та багатьма іншими українськими музикантами.

Був учасником  українських та європейських фестивалів – «Jazz in Kyiv», «Jazz Jamboree», «Jazz Koktebel».

Гуменюк – лавреат міжнародних джазових конкурсів та стипендіальних програм. Свій дебютний альбом записував у Нью-Йорку.

Деббі Кемерон – вокаліста з потужним голосовим діапазоном. Вельми артистична, з чудовим почуттям гумору. А спів цієї тендітної й симпатичної кобіти багатьох змусив пригадати Велику Еллу, позаяк традиції незабутньої легендарної джазової виконавиці постійно зринали в пам’яті під час неперевершеного виступу емоційної американки.
Перед концертом чимало хто висловлював сумнів: а чи приїде ця зірка до Дрогобича. Приїхала! Довела, що місто варте таких гостей й таких фестивалів (загадаймо знову крилаті слова філософа П’ятіґорського: «Те, що Дрогобич – столиця світу, – відомо навіть глупому, якщо, звісно, він не з Чернівців.»).

Сподобалась Деббі ще й своєю невимушеністю, відкритістю, щирістю, тим, що охоче спілкувалась з кожним хто прагнув познайомитися і залюбки робила фото сесії з дрогобичанками та дрогобичанками, яких зачарувала спадкоємиця традиція великої Фіцджеральд…

Вихідні минули в джазі й першому снігу. Відтак настала маленька павза. А вже шостого числа шанувальників джазу знову чекає велика зала академічного муздрамтеатру імені Юрія Дрогобича. Тим, хто ще не визначився, хто ще не чув зимового джазу в рідному місті, бо й радимо полишити всі сумніви, бо й-  так уже чимало втратили, й прийти та полинути у світ музики вільних людей в останні два дні Фестивалю Джаз Без у Дрогобичі.

Принагідно нагадуємо:

Організатори фестивалю у Дрогобичі:

Мистецьке об’єднання «Дзиґа»

Radio Kotermak

Співорганізатори:

Польський Інститут у Києві

Генеральне Консульство Республіки Польща у Львові

Львівська обласна рада

Львівська обласна державна адміністрація

Дрогобицька міська рада

Туристично-інформаційний центр м.Дрогобича

Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича

Спонсори:

ТзОВ «Тандем»

«Лео Кераміка»

Видавництво «Коло»

ArtSideproduction

IraMutkaphoto

Stetsiukheirexpert

Партнер з харчування:

Ресторан-піцерія«FOTEL»

Ресторан «Doshka»

Відпочинковий комплекс «Залісся»

Партнер з поселення:

Готель «Оскар»

Медіяпідтримка:

Radio Kotermak

Інтернет-ґазета “Майдан”

RadioХітFM

Radio ФМ Галичина

Ґазета «Твоя Фортуна»

DrohobychSmartSity

Ґазета«ДжерелаТрускавця»

«Медіа Дрогобиччина»

ГО «Інститут Розвитку Галичини”

Живий звук:

“Світ Шоу”

Програма дрогобицьких заходів Джазового фестивалю.

Зрозуміло, що ані джазменам, ані слухачам під час концерту переклад непотрібний. А от між виступами драгоман таки потрібний, принаймні з ангійської, позаяк Єва Райська вільно володіє французькою, Олександр Максимов говорить польською. Тож організатори вельми вдячні Олександрові Голубєву за волонтерську перекладацьку допомогу.

Поважаймо себе – слухаймо джаз, як робить це автор, поет з Долини, друкованого нижче вірша.

Роман БОЙЧУК

Jazz

Чуттєвих нот чарівний сплав;

Емоцій суміш, почуттів…

I like you, Jazz! You are my love:

Яскравий шал і тиша снів.

 

Ця музика – то справжній кайф:

У ритмах джазу весь мій час.

Люблю життя! I love my life!

Старенький, добрий, вічний джаз.

 

 

Найвищого ґатунку бренд,

Добірних зерен аромат…

Для кави джаз найкращий friend,

Для мене – наче рідний брат.

 

 

Зі звуків джазу п‘ю коктейль,

Ним напиваюся не раз…

I‘m very lucky every day.

Я донестями люблю джаз!

Кіндрат ВІТЧЕНКО, Леонід ҐОЛЬБЕРҐ.

Фото Л. Ґольберґа

Другий альбом фото