Він – мистець, чиї виставки бачили і в Штатах, і в Італії, і в Білорусі та Литві, багатьох містах Польщі, під час не одного Міжнародного Шульцфесту в Дрогобичі. Глибоко метафоричний, філософський живопис художника інспірований насамперед рідним містом та Краковом, де навчався, а також творчістю Шульца, яку багато років вивчає Пьотр, досліджує та пізнає…

Цікаві й не подібні до інших і його портрети. І в багатьох вони – не схожістю, а чимось не до кінця збагненним та власним, неповторним поглядом і баченням, – викликають асоціації з Модільяні.

Якось вчитель Пьотра Луц’яна, визначний, благословенної пам’яти, маляр Єжи Новосельський сказав про свого талановитого й одного з улюблених учнів, що малярство Пьотра це – малярство людини, котра з середини самого себе, тобто зі своїх мрій видобуває вже готові образи. Й саме це побачив глядач і на новій виставці художника, на відкритті котрої пощастило побувати й журналістам інтернет-видання “Майдан” (на вернісажах у ґалереї, котра Луц’яна на Бернардинській у Любліні завше присутні його друзі та приятелі з України, котрих, особливо в Дрогобичі мистець має чимало).

Нинішня виставка так само цікава й незвичністю образів, і метафорами (той самий оселедець, що викликає чимало асоціацій, в тім числі й скеровує глядача до символіки риби, котра, як відомо, особливий сенс має для християн; або ж ім’я Антоні – одразу виринає в пам’яти спокута святого Антонія).

Світлина від Ґазета "Майдан".

На виставці про мистецтво Пьотра Луц’яна промовляли Алєксандра Зінчук, голова Фундації «Бережімо спадщину» Артур Дерлікевич, отець Антоні Вєжбіцький. Цікавими спогадами про сина ділилася мама художника пані Леокадія.

Багатьох присутніх подивував торт, який подарувала винуватцеві його братова, дружина брата Кшиштофа, адже прикрашений цей кулінарний шедевр… кобітою, що осідлала оселедця.

Світлина від Ґазета "Майдан".

Коли переглядаєш роботи Пьотра, зокрема й ті, котрі пощастило побачити на грудневому вернісажі, знову згадуєш того самого Єжи Новосельського: «Щоби в наш час мати силу малювати, треба мати для цього істотний «привід», внутрішнього мистця і внутрішній примус, так як є це в Пьотра Луц’яна».

Й нинішній вернісаж укотре свідчить, що люблінський маляр постійно в пошуку, його живопис розвивається й являє нам щораз цікавіші образи…

Леонід ҐОЛЬБЕРҐ,

Андрій ЮРКЕВИЧ

Світлини Л. Ґольберґа