Свого часу один із бакалаврів дрогобицької парафіяльної школи зробив цікавий покрайній запис на аркуші давньої рукописної Мінеї з Дрогобича, у якому було записано пам’ятну згадку, що у 1724 році Йордан у Дрогобичі, як виявилося, був таким же теплим, як і сьогодні 2018 року.

Так, автор вказав, що “Року божого 1724 на Богоявленіє Великое дуже тепло було, же люде в одних кошулях ходили і босі, і орали по (поля)х, і пшениці і жито сіяли, яко посеред літа” (3).

Відомий дрогобицький етнограф та послідовник Івана Франка  Михайло Рабій (1) про найдавнішу на Дрогобиччині щедрівку писав: “Найпопулярнішими у наших сторонах піснями цієї групи, були щедрівки про хрещення Ісуса Христа. З багатьох зібраних мною варіянтів (Дрогобич, П’яновичі, Добрівляни, Вороблевичі і т. д.) наводжу найповніший із с. МанастирецьДережицький, дрогобицького повіту:

  1. Тан на лузі-струзі ясна зоря „ світить

Приспів: На Йордан (3 рази).

  1. Ясна зоря світить, три свіцивпалає
  2. Три свіцивпалают, три дзвононькидзвонят
  3. Три дзвононьки .дзвонят, щоби ся сходили.

Приспів. 5. Щоби ся сходили, Дитя минувати.

  1. Дитя минувати і їмумєдати.
  2. Дали їму ім’я а ти святий Петре.
  3. А Матінка Божа то си не влюбила.
  4. Тоси не влюбила, то си не вхвалила.
  5. 15. (як стрічки 1—6.)
  6. Дали їмуімя, ати святий Павло.
  7. 18. (як стрічки 8—9)

19.—24. (як стрічки I—6)

  1. Дали їму ім’я, ти святий Сусе.
  2. А Матінка Божа, то си улюбила.
  3. То си улюбила, то си ухвалила.

Дослідник також цікаво описав й інші знахідки давніх текстів щедрівок із сіл Сторона, Уріж, Підбуж, Нагуєвичі та Довгого (3). М. Рабій зясував, що за основою усі вони дуже подібні і “взаїмно доповняють, а саме щедрівки з с. Сторона дрогобицького повіту І з с. Довге тогож повіту. Щедрівки зі с. Сторони говорить про те

  1. „Як сі діяло з перведіяння Приспів: Щедрий вечір,
  2. О як жидове Христа мучили,
  3. Христа мучили на хрест розпяли
  4. На хрест розпяли, пальчик розпяли
  5. З того пальця цяпнула кровця
  6. З тої кровці стала росиці.
  7. З тих росиців стали керниці
  8. З тих керниціввилів сі Дунай
  9. А в тім Дунаю купався Господь
  10. Купався Господь зі святим Петром
  11. Купали вни сі спереча лисі
  12. А Господь каже; „Небо є більше”.
  13. А Петро каже; „Земля є більша”.
  14. Земля єст більша: гори долини.
  15. Гори долини, ліси могили.
  16. „Іди дай Петре до царства ключі.
  17. Ней я випущу з пекла душі

Подібну тематику мала й щедрівка записана дослідником у Дрогобичі у 1939 року:, щоправда мала цікавий тест: „А в старім селі, в вельможнім дворі”.

Зауважмо, що навіть у часі окупації Дрогобиччини Третім Рейхом ця традиція продовжувала діяти і завершувалася спільним освяченням біля катедрального собору Пресвятої Тройці в Дрогобичі (2).

Світлина від Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі"-Park of Naguevychy.

Світлина від Державний історико-культурний заповідник "Нагуєвичі"-Park of Naguevychy.

Так, до нашого часу зберігся цікавий опис Йорданських святкувань у Дрогобичі, датований 25 січня 1943 роком, який був опублікований на сторінках газети “Львівські вісті”:

“Непроглядні маси народу взяли в ньому участь. Традиційне свято Богоявления або Йордану обходжено цього року в Дрогобичі незвичайно величаво. Вже раннім ранком відбулися прегарні Богослужения по всіх церквах на передмістях після яких посвячено воду на річках біля тих церков. Відтак з усіх церков пішли процесії до матірної церкви св. Трійці в місті. Тут відправили священики збірне Богослуженияз усього повіту, в якому взяли участь представники Українського Окружного Комітету, відпоручники Управи міста з головою доктором Костшемським, відпоручники влади та установ. Завершенням цих прегарних Богослужень було свячення води на міській площі біля ратушової будови. В цьому торжестві взяли участь непроглядні маси народу з усього міста і довколишніх сіл. Приємно було бачити, як многотисячні маси народу йшли у зразковім порядку вісімками під Христовими прапорами, а відтак після закінчення Богослужения, розходились із своїми процесіями також у найбільшому ладі”.

Нехай Велике Боже Богоявлення дарує нашим Новітнім Воїнам сили і здоров’я, як і в буремні роки боротьби вояків УПА за Незалежність.

Література:

  1. Рабій М. Колядки та щедрівки Дрогобиччини та Самбірщини // Вільне слово. – № 13. Дрогобич, 1942. – С. 2.
  2. Йордан У Дрогобичі // Львівські вісті. – № 15. Львів, 1943. – С. 4.
  3. Ісаєвич Я. Дрогобич у XVII – XVIII ст.: з джерел про побут і культуру міського населення // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. – Вип. VIII. – 2004. – С. 202, 206.

Богдан ЛАЗОРАК