Медаль імені Рауля Валенберґа за спасіння євреїв в роки Голокосту отримав у Єрусалимі 93-річний французький шансоньє Шарль Азнавур.

Висока нагорода стала визнанням громадянської мужности батьків співака, а також самого Шарля та його сестри Аіди, котрі в роки нацистської окупації переховували в своєму паризькому будинку  євреїв та учасників руху Опору.

Медаль вручив у своїй резиденції Президент Держави Ізраїль Реувен Рівлін, який підкреслив, що «єврейський народ назавжди збереже вдячність родині Азнавур». У своїй відповіді на промову співак зізнався у своїй любові до Єрусалиму й говорив про подібність доль єврейського та вірменського народів.

«Ми зросли разом в паризькій дільниці Маре (де від ХІІІ сторіччя мешкали євреї – Авт.) – розповів шансоньє.

Коли почалася війна маленьке трикімнатне помешкання Азнавурів стали притулком для переслідуваних нацистами. Першим, кого вони прихистили, був румунський єврей, утікач з Німеччини, якого звинуватили в підривній діяльності і засудили до страти. Він утік до Франції, вдаючи з себе німецького солдата, але був вкритий і переховувався від ґестапо.

Голова родини Мішель, коли дізнався про це, вирішив сховати утікача. Аіда Азнавур згадує, що батьки без вагань переховували євреїв, «хоча було зрозуміло, що якщо нацисти знайдуть цю людину в нашому домі, вб1ють і нас».

«Ми сказали, що наш дім – його дім, й ставилися до нього, як до давнього друга, який на деякий час у нас зупинився, – додає жінка. – Декілька днів він навіть спав на ліжку Шарля».

Згодом знайома Азнавурів попросила їх сховати її чоловіка-єврея на ім’я Сімон, який утік з концтабору Дрансі. Опісля родина прихистила ще одного єврея.

«Ми розуміли, що євреї стали жертвами жорстоких переслідувань, і, як вірменські вигнанці-утікачі, добре знали, що таке ґеноцид», – підкреслює Аіда у своїй книзі.

Відомо також, що Азнавури переховували вірменських солдатів, силою мобілізованих до німецької армії, які потім дезертирували. Були вони також близькі й зі знаменитою парою – Місаком і Меліне Манушян – героями Опору, лідерами однієї з підпільних груп (усіма партизанами в районі Парижу командував польський єврей Йосеф Епштейн (полковник Жіль) – учасник громадянської війни в Іспанії.

Група Манушяна здійснила майже тридцять успішних нападів на німецьких окупантів, включно з ліквідацією коменданта Парижу генерала фон Шамбурґа. Знаменитий нацистський плакат, надрукований накладом 15 тисяч примірників, так описав підпільника: «Манушян, лідер банди, 56 нападів, 150 загиблих, 600 поранених». Наголос на національності «лідера банди» не є випадковим, хоча група була багатонаціональною: до неї входили 11 євреїв, вісім поляків, п’ять італійців, три угорці, двоє вірмен тощо.

Мішель і Кнар Азнавури формально не були членами групи, але допомагали партизанам і навіть впродовж декількох місяців переховували подружжя Манушян, коли за ними полювало гестапо й багато хто з соратників відмовився ризикувати життям, щоби сховати подружжя.

«Батьки розуміли, що кожен день становить небезпеку, але ми з сестрою лише після війни усвідомили, яким великим був ризик», – пояснює Шарль Азнавур.

Протягом десятиліть співак не розповідав про цю сторінку родинної історії.

Лише 2016 року він поділився спогадами з ізраїльським  професором, фахівцем з історії Катастрофи Яіром Ороном. Книга «Рятівники, праведники та бійці», яка розповідає про подвиг родини Азнавур, має бути видана івритом, також буде її перекладено французькою, вірменською та англійською мовами.

Нагороду французькому вірменинові присуджено Міжнародним фондом Рауля Валенберґа, що має осідок у Нью-Йорку. Але отримати медаль 93-річний шансоньє забажав в Єрусалимі, де перебував у рамках свого світового турне «One Night Only».

За сім десятиліть на кону Азнавура, згідно зі спільним опитом часопису «Time» та каналу CNN,  визнаний найкращим естрадним виконавцем ХХ сторіччя, продав  200 мільйонів дисків і знявся у 60 фільмах.

Дехто сприймає його як єврея, що зрозуміло: надто багато героїв-євреїв зіграно Шарлем Азнавуром на екрані, а одним з його гітів  стала пісня «Аідіше маме», композиція 2011 року «J’ai Connu» («Я знав ) написана від імені єврея – в’язня концтабору.

В Ізраїлі Командор ордена Почесного леґіону виступав багато разів. Одним з його прихильників є Президент цієї країни, який зізнався, що славнозвісна «La Boheme» було його улюбленою піснею.

Але й ті, чиї музичні уподобання далекі від французької пісні, віддають нині належне шляхетности та мужности родини, яка поставила свій добробут і саме життя під удар задля порятунку приречених нацистами на загибель.

Костянтин МЕЛЬМАН«Хадашот»