За Біблійними переказами, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Ця подія була дуже важливою для Святої Родини.

Св. Лука так описує цю подію: «А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят»(Лк. 2, 22-24).

Святкування Стрітення Господнього (латин. Praesentatione Domini, польськ.  Ofiarowanie Pańskie /Matki Boskiej Gromnicznej /) бере свій початок ще у IV сторіччі,  Від половини V століття  у західному обряді призначено дату святкування на друге  лютого.

У VII столітті  з’вляється назва Очищення Найсвятішої Діви Марії. Тим підкреслено факт, що Матір Божа  принесла до храму маленького Ісуса. Тоді старець Симеон мовив пророчі слова: «Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля» (Лк 2, 32).

У день Стрітення Господнього в храмах  освячують  свічки, які називають громницями. Вогонь цих свічок символізує Ісуса – світло на просвіту поганам. Громниця, про що свідчить  сама її назва, охороняє від грому. Громницю також запалюють біля ліжка людини, яка помирає. Існує думка, що з цим світлом людині легше покинути цей світ.

Свято Стрітення Господнього має Марійський характер. Вірні бачать в Марії особу, яка принесла на землю небесне Світло і Вона цим Світлом охороняє від усякого зла. Стрітенськими  урочистостями закінчується період Різдва Христового.