Це остання колонка Мирослава Поповича для “Нового времени”. Визначний  український філософ, академік НАН України помер в суботу, десятого  лютого, на 88-му році життя

Кожен день і кожну годину ми стикаємося з нерозв’язаними проблемами, що загрожують розвалом держави. Намагаючись придушити зло, ми породжуємо нове зло. На наших очах відбувається саморуйнування держави. Ця теза доречна сьогодні, була доречною місяць тому і, на жаль, цілком ймовірно, буде доречною місяць згодом. Головна причина навислої над Україною загрози – брак довіри до національної консолідації.

У зв’язку з цим Ініціатива «Першого грудня» виступила з закликом зупинити саморуйнування країни. Зачеплено дуже важливий нерв суспільства – почуття безпеки кожного громадянина – як фізичної, так і моральної.

Ми закликаємо до національної консолідації та розробки нової політичної системи на базі суспільного договору в ім’я збереження держави. Балансування між реформаторством і олігархократією приречене на безславний кінець.

В очах українського суспільства винні всі: і президент, і парламент, і уряд, і олігархи, і правоохоронні органи, і кожний громадянин, який часом впадає в ілюзії щодо швидких змін, відчуває почуття байдужості і ностальгію за патерналізмом.

Чим вища сходинка, на якій перебуває та чи інша еліта, тим більша відповідальність лежить на ній. Але і народ повинен розуміти, що його мовчання і відстороненість впливає на політику, що на ньому також лежить відповідальність. Разом з тим, відповідальність прем’єр-міністра або президента набагато вище, ніж відповідальність пенсіонера, інваліда чи слюсаря.

Важливо, щоб кожен сформував свою позицію і не ховався за спини колег. Як казав Мартін Лютер: «Я на тому стою і не можу інакше». Життя людині дається не дарма. Правда все одно перемагає. Сказане начебто на вітер, десь проросте – якимось чином і якоюсь справою.

Мирослав ПОПОВИЧ (12.04. 1930 – 10.02. 2018)