Я на грані бував

я на грані бував

і за гранню побував

 

щастя мав і не мав

сам себе цілком заграв

 

був і прав і не прав

і зав’язував і рвав

 

і розтринькав і надбав

вчарував – розчарував

 

здобував і дарував

і писав писав писав

 

не позбувся власних прав

не відрікся власних правд

15.01.2018

Катманду

На вершечку Камасутри

Вішну з Буддою сиділи.

Чинно бавилися в кості

І поважно гомоніли.

 

Кожен хтів здаватись мудрим,

Хоч від соми соловів.

Добре сьорбнувши із чаші,

Хтось із них таке повів:

 

Та не хтось таки, а Вішну

Отверзнув свої уста

І полилася балачка

Непроста і непуста:

 

Я послав на землю грішну

Запитання з вістунами –

Чи хоч хтось на світі годен

Вік прожити без обману?

 

Відповідь прийшла зненацька

Від одного волоцюги.

Дав її він вістунові

Без вагання і напруги,

 

Аж мене зухвалість хвацька

Нагло вперла у манду:

«Безобманно віковічний

Тільки ґуру з Катманду».

 

15.01.2018

 

Це не гріх

Це не гріх на Івана Предтечі

Завдавать килиміна на плечі,

І стелити палас,

Щоб ногам суперклас

Ублажити в літа нестаречі.

 

20.01.2018

 

Дисидент Висоцький

(пересміх)

Я дисидент? Се новина для мене!

Хтось взяв один з мого життя момент,

І слово світле відшукав та вчене,

Й Совоку возвістив: «Ось дисидент!»

 

Я славу мав від Вісли по Камчатку,

І чорну ложкою глитав ікру,

Носив на пальці золоту печатку,

Решпектував і КГБ, і КРУ.

 

За жінку мав собі Марину Владі,

Мав хриплий упізнаваний прононс,

Служив як міг совіцькій владі

І був улюбленцем партійних бонз.

 

Писав, співав усе, що заманеться.

Із мене неабиякий актор.

Життя достоту мав незлецьке,

Від передозу зупинявся мій мотор.

 

Купався я всякчасно у достатку,

Для морфію накапував процент.

Кому ж назвати так прийшло на гадку?

Який же я у біса дисидент?

30.01.2018

Фолк ковбасить

Я сплю, мені сниться:

найлучча ковбаса –

це у руці синиця.

 

А як же ковбаса,

ця неземна краса?

 

А як же журавель,

цей однодзьобий телепень?

 

А як же небо?

– Все без потреби.

 

Тож треба похмелиться…

Та ж я не п’ю,

це тільки сниться.

02.02.2018

 

Валентинний диптих

Двайціть чверта пробила година,

Тож вітаю із Днем Валентина

Я кохану свою

У земному раю.

Наше свято – то вік Вілентина.

 

Вже на Ратуші бамкнуло лунко,

У паху настовбурчилось струнко.

Дарування книжок…

Сторозкайфлений шок…

Пещу любу свою поцілунком.

13/14.02.2018

 

Букет Нарцисів

для мене всі люди – бариги

яким мої співзвуччя не до шмиги

 

а кому до шмиги –

то вже й не бариги

 

для мене всі – облюдки

та ниці краснолюдки

 

ті що мене не любки

обмежені падлюки

 

для мене – недоноски

всі паплюги та соски

 

не варті й папіроски

які мене не просять

 

для мене всі – потвори

ув’язнені у шори

 

які крізь власні штори

мої не бачать твори

 

для мене всі – дебіли

що здуру не схотіли

 

чи радше не зуміли

занюхати нарциса

 

18.02.2018

 

Із нових «Орушин інтертексту»

 

****

мов парость виноградної лози, плекайте мову.

нехай ні жар, ні холод не спинять вас

07.11.2017

 

****

Пісенна нав’язалася херня:

діва щастя завтрішнього дня

07.12.2017

 

****

у юності гортав журнал «Kobietai życie».

a jak niema kobiety, to jakie to życie…

16.12.2017

 

****

Антонич був котом і жив колись в Лаури,

в Лаури, що її оспівував Петрарка

25.12.2017

 

****

бум-бум-грим забубнів Кобзар,

а за ним слідом Каменяр

 

(юність) – 28.12.2017

 

****

світ здурів триває война

ну а та дурна роздойма й далі вірша не достойна

16.01.2018

 

****

тобі, Орноте, тобі –

фіфті, мої фіфті, з фефектами фікції

 

12.02.2018

 

****

гей, монголи, скурві ляхи, ваші доли

ваша ж псякрев топить нахер

14.02.2018

Іван ЛУЧУК – для “Майдану”

Тут – більше про автора.