Я, щиро кажучи, не здивований повідомленнями про розкриття терористичної мережі. Я давно вже чекаю на терор – тому що намагаюсь виходити не з власної логіки, а з логіки тих, хто дестабілізує Україну.

«Гарячої» війни на Донбасі немає вже давно, є тільки спорадичні зіткнення на лінії бойових дій. І, незважаючи на жертви й продовження окупації, українське суспільство призвичаїлося до такої війни – як звикають до будь-яких конфліктів, що не закінчуються за кілька місяців. Важелів тиску на українське керівництво з метою примусити Київ домовлятися на російських умовах у Москви немає. Санкції проти Росії ніхто скасовувати не збирається. Між тим, із конфлікту потрібно якось виходити – але не так, щоб поступитися репутацією Володимира Путіна і відмовитися від окупації. Тоді як?

Найкращий шлях для такого виходу – тотальна дестабілізація України. Найкращий шлях до дестабілізації – терор. Українці вже знають, як змінює суспільні настрої війна. Але вони зовсім не знають, як змінює суспільні настрої терор.

У мене є такий особистий досвід. Я був свідком терористичних актів у Росії та Ізраїлі. Бачив, як реагували суспільство і ЗМІ. В умовах тотального терору зміцнюється вплив тих, хто вважає за необхідне за будь-яких умов знищити джерело терору і тих, хто вважає за необхідне знищити причини, що приводять до терору.

Логічним є намір знищити президента і політиків із «партії війни»

В російських умовах джерелом терору називали прихильників незалежності Чечні – тому Путін й отримав карт-бланш на війну в бунтівній республіці. Але коли терор прийшов до Москви, стали посилюватися позиції тих, хто пропонував «відпустити» Чечню і зупинити війну на Кавказі – якщо вже війна прийшла на московські вулиці. Під час захоплення заручників у театральному центрі на Дубровці вплив Путіна сильно похитнувся, багато хто вважав, що йому доведеться залишити президентське крісло. Путін врятувався тільки дякуючи нелюдській спецоперації, під час якої загинуло чимало заручників.

В українських умовах роль Чечні відіграє сама Росія – з тією тільки відмінністю, що з ядерною державою ніхто не воюватиме. Отже, якщо терор прийде до Києва, Одеси, Харкова, Дніпра – у суспільстві посиляться позиції тих, хто пропонуватиме домовитися з Москвою – ну якщо ми вже не можемо її перемогти, а війна вже тут. Звісно ж, пропонуватимуть «відпустити» або «федералізувати» Донбас. Вже зараз в Україні багато хто не соромиться говорити, що війна «вигідна владі», а то б вона давно закінчилася, що до «відокремлення» Донбасу і Криму призвів Майдан, а не окупант. Уявіть собі тільки, як посиляться такі настрої в умовах тотального терору!

Також цілком логічним є намір знищити президента країни і політиків із так званої «партії війни» – тобто тих, хто не бажає прогинатися під Москву і давно вже вважається головними ворогами Кремля. А от політиків, що можуть «домовитися», чіпати не будуть – треба дати їм можливість прийти до влади, зупинити терор і створити для Володимира Путіна можливості для виходу з української пастки.

Ніде правди діти – такі політики, навіть і без терору – можуть прийти до влади в Україні вже після президентських і парламентських виборів 2019 року. Українське суспільство виглядає поки що дезорієнтованим і не здатним до боротьби на довгій дистанції – що є необхідною умовою будь-якого успішного державного будівництва. Але навіть таке дезорієнтоване суспільство може не зрозуміти блокування «патріотів»-популістів із силами минулого – «Опозиційним блоком» чи «Українським вибором» одіозного Віктора Медведчука.

А от тотальний терор і боротьба з ним – чудова можливість для створення уряду національної єдності, головним завданням якого буде зупинити терор на вулицях, покласти край війні і домовитися з Москвою. В таких умовах мир і спокій будь-якою ціною може стати такою ж політичною релігією незрілого суспільства, якою стала зараз боротьба з корупцією. Та й справді, що може хвилювати людей більше – тотальна корупція чи тотальний терор?

Тому одним затриманням Рубана (він відкидає звинувачення – ред.) справа не закінчиться. Терор – вже може бути на порозі.

Віталій ПОРТНИКОВ – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода