Інша версія  пов’язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за григоріанським календарем. Одразу ж після весняного рівнодення давні римляни відзначали свято на честь божества сміху (Кізиз). Свято це поєднували з різними жартівливими обманами. Римський письменник Апулей, автор “Метаморфоз”, писав з цього приводу: “Забави ці, які ми кожного року влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають які-небудь вигадки. Ми єдині з усіх народів, що умилостивляє забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом”.

Ісландські саги також розповідають, що звичай дурити першого квітня існує з давніх часів та введений самими асами (богами). Цей звичай поширений також  Данії, Швеції, Норвегії та в багатьох інших країнах.

У давніх індійців в квітні, першому місяці їхнього року, відзначався день народження богині Сіти. На цьому святі влаштовували навіть сценічні вистави, у яких індійці жартома дурили одне одного чим намагались привернути увагу Сіти.

Першу згадку про Перше квітня, як конкретний День усіх дурнів, знайдено в англійській літературі й датують її XVII сторіччям. Щоправда, стверджують, що у Франції Дурнів день існував із 1564 року, коли там було введено новий календар, що пересунув Новий рік із 25 березня на перше січня. Однак минули роки, перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку.

Картинки по запросу poisson d'avril

Чимало людей через незнання чи через консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колишніх новорічних свят – першого квітня. Інші ж тішилися над ними й називали “квітневими дурнями” або “першоквітневими рибами”, бо вони легше за все ловляться на гачок. Дотепер кондитери у Франції виставляють цього дня величезних шоколадних риб, а дітлахи намагаються  почіпити на спини друзяк паперові чи пластикові рибки.

 

В Англії та британських колоніях григоріанський календар запроваджено 1572 року, а в Шотландії – 1600.

Результат – той самий, що й у Франції. Тільки тут свято назвали All Fools Day: Днем усіх дурнів.

Невдовзі колоністи поширили цю традицію в Північній Америці та Австралії.

 

Найбільш популярними жартами американських школярів залишається кинутий на дорогу привязаний гаманець чи аркуш паперу, що чіпляється позаду з написом “Чекаю стусана”. Не відстають від своїх дітей і дорослі. Мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких суцільна вата чи торт, заповнений ганчір’ям (смачненький напевне!!!).

День сміху відзначають нині у всьому світі, але він не є вільним від праці.

У США його називають “святом серця, а не держави”. До речі, професор Стенлі Теп із інституту здоровя в Окхерсті (Каліфорнія), стверджує: “30 хвилин сміху на день дозволяють пацієнтові, котрий переніс інфаркт міокарду, уникнути повторного нападу в найнебезпечніший період – перші півроку після нападу.  Тож така людина може жити  повноцінним життям. Здоровим же людям зазначена кількість сміху продовжує життя на роки, іноді на десятиріччя”.

Німці ж здавна мають звичай посилати кого-небудь, найчастіше дитину, за тим, чого не можна принести.

Цей жарт називається in den Aprill schicken – “посилати кого-небудь у квітень” (обманювати), а той, кого дурять, одержав назву Aprilnarr(квітневий дурень). У чехів і словаків теж існує вираз: Poslati koho z Aprilem. Цей же звичай відомий також у Польщі та Литві під назвою Prima aprilis . Є підстави вважати, що прийшов цей звичай до Европи від римлян разом з самою назвою місяця – “апріль” і що походить він від якогось поганського (язичницького) обряду.

Перше квітня в  нас, українців.

Як припускають науковці, на наші терени  це свято прийшло з Німеччини.  Ймовірно –  на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою – одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської, святої VI століття, день вшанування якої за старим стилем збігається з першим квітня.

Тож вітає усіх з Першим квітням! Жартуймо, сміймося, проте не даваймо владі шити нас у дурні, що вона так полюбляє робити.

Картинки по запросу All fools day