Впродовж місяця у публічних консультаціях дрогобичани обирали гасло нашого міста. Вибирали з трьох варіантів, котрі виявилися найбільш популярними у тих, хто виявив бажання взяти участь у публічних консультаціях.

Попри очікування багатьох найменше голосів отримало гасло «Дрогобич – півтора міста». Й це, зрештою, зрозуміло. Бо не бракує тих, кому це не до снаги, хто заперечує. багатонаціональність історії та культури Дрогобича, й вони у різний спосіб навіюють це краянам, переконують у хибності цього окреслення.

Загалом же, як розповіла Олена Юркевич, результати голосування виглядають наступник чином:

За гасло  «Дрогобич — у ньому вся сіль» віддали свій голос  74,8 відсотка,
дещо менше отримав слоґан «Дрогобич – аліґанське місто» — 16,6 відсотка, і 8,6  відсотка
вважають, що Дрогобич – це півтора міста». Трохи дивно, що так багато учасників голосування проголосували за «аліґанське місто», адже надто вже не подібний цей покруч на туристичний слоґан нашого урочого міста.

Отже, переможцем стало гасло «Дрогобич- у ньому вся сіль». Всього в голосуванні, як зазначила координатор «Активної громади» Олена Юркевич, взяли участь майже 500 небайдужих дрогобичан.

На думку нинішнього очільника міста, гасло, як обрали дрогобичани, багатозначне, але насамперед воно засвідчує, що місто пам’ятає, що із солі, яка була основним багатством міста, яке, власне, «на солі» поставало. Водночас Тарас Кучма сказав, що, попри всю привабливість  слоґана «Дрогобич – півтора міста» вже не відповідає нинішній ситуації. Та от тут не цілком можна погодитися. Адже йдеться, якщо говорити про саме туристичне місто, саме про те, що завдяки своїй полікультурності місто так манить подорожніх, які прагнуть знайомства зі справді вагомою і цікавою спадщиною, котру впродовж сторіч спільно творили представники різних етнічних груп.

Також міський голова високо оцінив і активність дрогобичан, адже півтисячі голосів не так вже мало для міста, в якому іноді важливі петиції «не дотягують» і до сотні голосів. А ще, на думку посадовця, подібні проекти об’єднують громаду та владу й дають можливість спільно вирішувати нагальні для міста проблеми.

Тут не зайве підкреслити велику роль у промоції міста, яке ще не втратило шансів стати справжнім туристичним центром галицького Підгір’я, ТІЦу та «Активної громади». Щоправда. Іноді їхні ініціативи реалізуються не завдяки, а всупереч.

Адже Дрогобич є не лише «особливою провінцією», містом солі (якої дедалі менше стає і яке може взагалі втратити унікальну пам’ятку, якою є наша стародавня солеварня), не тільки «столицею світу», але й містом без хідників та нормальних доріг, містом з «недорозвиненим» сервісом в царині торгівлі та харчування, що не надто позитивно сприймають гості Дрогобича, навіть вітчизняні, не те, що туристи з-за кордону.

Тож нині не лише про гасла, брендинґ тощо варто думати, а й ремонтувати хідники та дороги, дієво рятувати сіль завод та інші пам’ятки. А, може, попри всі втрати, таки створити в місті скансен (пригадаймо проект архітекторки Лариси Скорик), який об’єднав би два дерев’яні храми та солевиварювальние підприємство. Цікаво, чи зберігся в нашому музеї проект скансен та його макет?..

На завершення підведення підсумків голосування за гасло міста керівник КП «ТІЦ» Дрогобича історик Ігор Чава інформував, що після того, як слоґан обрано, туристично-інформаційний центр розпочинає роботу над розробкою символу (логотипу) міста та його брендбуку.

Ігор Чава запросив усіх охочих долучитись до цього всіх охочих, позаяк за розробку дизайну брендбуку передбачено нагороду в розмірі десяти тисяч гривень. З умовами конкурсу можна ознайомитися на сайті «Брендинґ Дрогобича»…

Голосування завершено… Попереду – чимало спільної праці і мешканців, і влади задля того, щоби й справді став давні Дрогобич туристичним центром.

А в тому, що «в ньому – всі сіль» говорять і поети, які теж часто гостюють в нас. Нам видалося незайвим нагадати читачам вірші про наше місто.

Дрогобич

 Вулиці крокодилів – цинамонових крамниць –

час мій обвалюється наче карниз

на будинку. «Сільпо» біля Ратуші. Просто – аптека.

На ринку обважує побожна Текля

Країна ще вибирає. У просторі – брудно.

Від нас у слова ховається Бруно.

 

В словах фестивальних в мушві чи кропиві

словами ж Дрогобич цей закріпили

в масній пилюзі – Пси занюхали попіл

хтось спалює листя – це запах Європи

і попіл Європи? – кого тут шукає?

Картоплю яку на городах копають?

 

Дрогобич – крамниця. Кого це коробить?

Повітря його прожували корови.

Важка над дверима клепсидра як клямка

над нами з тобою – над віллою Б’янка

над тим як шумить цей пісок у клепсидрі

над тим як повітря летить у повітрі

 

Дрогобич – це ринок . Товари з акцизом.

Бруківка – його порівняння з Парижем,

а решта – «Сільпо» – магазини продуктів

а решта – слова які встигли забути

як встигли забути родовища нафти

і свого письменника згуслі цитати

 

Мій час не в Дрогобичі, тут – тимчасовість

Дрогобичем їхати треба на псові

шукати сліди і не знати хто власник

це місто – як серце: ввімкнеш – і погасне

маршрутка мене підкидає до центру:

стара синагога й відновлена церква

 

Пакуєм валізи. Дрогобич – це втрата

якщо припасуємо Шульца цитату

якщо з тих масних і забутих уривків

життя перетвориться з тексту на Ринок

якщо не обвалиться з гіпсу пілястра

якщо цей Дрогобич не бачити часто

2012

Василь МАХНО

Дрогобич

                                            …час із других рук

                                                               Бруно Шульц

Долоня міста досконала

Чи втримає зболілий цвях:

Людину, що в собі гуляла —

Як той сновида по дахах?

Все обірвалось. Чорні сходи

Намацує воєнна лють,

І невідтворені пригоди

У горлі руба їй стають.

 

Є другі руки — щоб вловити,

Відкритися на спогад слів.

Зникомі пальці-белемніти

З навколошульцевих часів —

Чиї долоні їм стискати

В міжріччі вулиць, в ліхтарях,

У місті, де такі стигмати

Лишає безпритульний цвях?

 

Жару изразцы излучали,
Клепсидры* кричали с дерев,
Чтоб город помедлил вначале
И всё ускорял, осмелев.

И в сговоре с духом коричным,
С мощеным двором-тайником –
Дрогобычьим, уличным, личным
Становишься в месте таком.

Чуть больше клезмера, чуть больше
Неведомых галицких снов,
И тут же свидание с Польшей,
И Шульца предвечный улов.

Как всякая белка и рыба –
То резким прыжком, то молчком, –
Я нынче живое спасибо
И ладный тайник на потом.

____________

*В Дрогобыче «клепсидрами» называют не только водяные часы, но также извещения о смерти и отпевании горожан, размещенные их родственниками на городской площади.

Наталія БЕЛЬЧЕНКО

Світлини – архів інтернет-ґазети “Майдан”