Жив-був Роджер Вілтон Янґ. Роджер був один із п’яти дітей у сім’ї. Він народився із за великим сердцем для свого тіла, хоча правильніше, буде сказати навпаки, з-за маленьким тілом для такого великого серця. Тендітний хворобливий хлопчик понад усе любив спорт. Хоча доктори заперечували навіть саму можливість тренувань. Баскетбол і бейсбол, навіть американський футбол всюди встигав юнак. Травма від падіння на баскетбольному майданчику, спричинила, у подальшому серьозні проблеми із зором та слухом. Хлопчика ж це не зупинило, до того всього він також захопився полюванням.

У 1938, у віці 20 років, разом зі старшим братом Вебстером, Роджер Янґ вступив до  Національної ґвардії Огайо. Weekend warriors – так їх називають у Сполученних штатах. Він служив в 148-му піхотному полку. При зрості у 157см, він був одним з найнижчих серед товаришів по службі, але попри це й те, що він носив окуляри з товстенними лінзами, Янга вважали хорошим солдатом, і згодом він отримав жовті нашивки сержанта.

 

1942 року, після початку війни з Японією, 148-й полк був направлений на Фіджі, а потім на Соломонові острови для підготовки перед розгортанням десанту на острові Нью-Джорджія. Слух і зір Янґа тоді  погіршилися, і він був стурбований тим, адже це могло  вплинути на його здатність командувати в бою і створити загрозу для його загону. Це була не спортивна гра, він не був готовий ризикувати життям товаришів за ради своїх амбіцій.

Для усунення такого  ризику Янґ попросив командира полку про зниження в званні до рядового, щоб не командувати загоном. Командир спочатку подумав, що Янґ хотів уникнути участи в бою, проте медична експертиза того самого дня , встановила, що Роджер майже глухий. Лікар рекомендував Янґу лягти в польовий госпіталь для лікування. Однак, не бажаючи пропустити висадку на Нью-Джорджії, він вирішив залишитися зі своїм загоном, був понижений у званні і разом зі своїми товаришами взяв участь у операції “Cartwheel”

Подвиг, за який Янґ був посмертно нагороджений, був здійснений ним 31 липня 1943 біля поселення Мунда, де знаходився стратегічно важливий аеропорт,  контрольований японцями, на острові Нью-Джорджія, коли він був у складі патруля з 20 осіб, відісланого на розвідку японської території. Близько четвертої пополудні, коли патруль повертався назад, вони потрапили в засідку. Солдати були скуті вогнем японських солдатів з замаскованого кулеметного доту на узвишші. Двох було вбито на початку бою,  Янґа було  поранено.

Коли патруль зробив спробу флангової атаки, ще двоє солдатів загинули. Не маючи можливості маневрувати, солдати опинилися перед загрозою оточення. Після цього командир патруля наказав відходити і бути готовими спалити амуніцію. Роджер Янґ проігнорував цей наказ та, попри поранення, поповз до японської позиції. На шляху він отримав, ще одне поранення, але продовжив просування, залучаючи на себе вогонь противника і відповідаючи пострілами з гвинтівки. Коли Янґ наблизився ближче до доту, він почав кидати в нього гранати, саме тут допомогли йому навички атлета, однак він отримав третє, цього разу смертельне поранення. Та все ж дії Янґа завдали втрат противнику, дозволили  загону не тільки вийти із засідки без додаткових жертв, але й остаточно знищити кулеметне гніздо. Національні гвардійці з Огайо під командуванням лейтенанта Скотта повернулися на базу з п’ятьма тілами побратимів з собою.

За героїзм і звитягу Роджер Янг був нагороджений Медаллю Пошани і медаллю «Пурпурне серце» – найвищими військовими нагородами армії США.

Тоді не було можливостей доправляти тіла загиблих до США одразу. Тим часом батьки вирішили встановити невеликий обеліск на цвинтарі і знаючи як Роджер пишався сержантськими нашивками звернулися до командування з проханням зазначити на ньому ‘Staff Sgt. Rodger Young‘.

У цьому, через військову субординацію, їм були відмовлено зі словами “Ваш доблесний син, змушений залишатися певний час рядовим”.

1945 року композитор Френк Лессер написав «Баладу про Роджера Янґа» під час своєї служби в армії. Журнал “Life” надрукував ноти і текст пісні в одному з чисел  з розповіддю про Роджера Янґа. Ця стаття і повернення останків Рождера в США додали пісні й самому Роджерові популярності.

Відео

 

Лише 1949 року останки  Роджера Янґа були повернуті в США і поховані на сімейному цвинтарі  в Клайд,і у штаті Огайо.

Роджер Вілтон Янг згаданий  у Роберта Гайнлайна в романі «Зоряний десант», там на честь Роджера Янґа названий один з бойових космічних кораблів, а баллада Лессера використовується в якості позивного сигналу цього корабля.

Американці пам’ятають, тих хто жив і загинув за країну. Роблять,це якось по справжньому, без звичних, але зайвих кубометрів бетону.

Михайло БАСКІН