За два дні до офіційного відкриття своєрідним прологом Шульцфест стартував у Львові. В Ґалереї мистецтв імені Бориса Возницького було відкрито виставку Бруно Шульц серед мистців свого часу», яка триватиме до кінця літа. Для експозиції виставки зі збірки Ґалереї відібрано роботи художників, поряд з якими Бруно Шульц виставлявся у 1922, 1930, 1935 та 1940 роках (збереглися каталоги цих виставок). Це – відомі польські, українські та єврейські мистці Казимір Сіхульський, Леон Вичулковський, Станіслав Виспянський, Ерно Ерб, Яків Глазнер, Юзефа Кратохвиля-ВідимськаЛеопольд Левицький, Владислав Лям, Владислав Скочиляс, Іван Труш, Марцін Кіц, Ярослава МузикаОлена КульчицькаАнджей ПронашкоРоман СельськийЛюдвік ЛіллєМихайло Осінчук та інші.

IMG_5649

Традиційно відкриття відбулося в приміщенні Львівського обласного музично-драматичного академічного театру імені Юрія Дрогобича.

IMG_7468

Віра Меньок, директорка Фестивалю, розповіла про захід, представила головних гостей і ознайомила з програмою Фестивалю. Відтак лунали вітальні слова.

Дрогобицький міський голова Тарас Кучма  висловив подяку кожному присутньому в залі й наголосив: «Сьогоднішня подія – свідчення того, що творчість, духовний світ Шульца – своєрідний магніт, котрий так багато людей манить сюди.

IMG_7507

Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Ян Пєкло говорив про важливість заходу, що вперше відбувся 14 років тому, про те, що Шульцфест має об’єднавчу місію, а також про те, що захід – реальний приклад співпраці і діалогу між різними  країнами та культурами. Говорив дипломат і про значення культури, неприпустимість маніпулювання нею: культура душа народу, душа суспільства. Якщо цю культуру вбивають, – винищують суспільство. Якщо цією культурою маніпулюють, тоді суспільство опиняється під загрозою»…

IMG_7515

Відтак визначний польський поет Адам Загаєвський виголосив інавґураційну лекцію «У напрямку Дрогобича», в котрій йшлося про місто Шульца, трагічну долю мистця, про важкі наслідки Голокосту для культури нашої частини Європи…

Ісландський письменник Сьйон, котрий уперше завітав до «особливої провінції», виступив з лекцією «Цинамон  на льоду: Бруно Шульц мандрує до країни чотирьох годин денного світла» (модерував і перекладав Юрій Андрухович». Сьйон теж торкнувся трагічної загибелі Великого Бруно й Голокосту зокрема: «Вбивство Шульца творило сталево зимний контраст до теплої та щирої книги, яку я щойно читав. Коли вбивають людське створіння – разом із ним знищують цілий універсум.  Скільки ж тих універсумів знищено  в Голокості.»…

IMG_7537

І розпочався Фестиваль. Першого дня в різних локаціях відбувалися виставки мистців Маріуша Джевінського (Люблін, Левка Микитича (Дрогобич), Амадеуша Попека (Люблін), Серґєя Слєпухіна (Єкатеринбурґ). Мандрівку цими вернісажами учасники та гості здійснили разом з мистецьким директором Шульцфесту Ґжеґожем Юзефчуком.

Наступного дня видатний мистець з Ряшева, який є постійним учасником Фестивалю, Станіслав Ожуґ з величезним успіхом презентував у Трускавецькому музеї Михайла Біласа свій новий цикл «Еротики». Супроводжував відкриття вернісажу виступ народного ансамблю народних інструментів «Галичани» Трускавецького народного дому під орудою акордеоніста Юрія Чумака.

IMG_7612 - Копія (2)

Опісля, вже в Дрогобичі, в колишньому німецькому басейні, показав свій перформенс леґендарний львів’янин Влодко  Кауфман.

IMG_20180602_144207

Далі тривали літературні зустрічі. Й цього разу письменників приїхало набагато більше, ніж на попередній Фестиваль. Дрогобич бачив і чув у ці дні Кшиштофа Келлера, Богдана Задуру, Яцека Подсядла, Павла Хілле, Ольґу Токарчук, Юрія Андруховича, Юрія Винничука, Сергія Жадана, Андрія Бондара, Софію Андрухович, Андрія Любку, Оксану Луцишину, Серґєя Слєпухіна, Маріанну Кіяновську…

IMG_20180602_172034

В масштабній науковій конференції «Бруно Шульц: філософія. Поетика та інші перспективи місця» і дотичних до неї дискусіях (навіть і в неформальній обстановці –  під час обіду чи спацерів містом) взяли участь відомі в світі наковці – літературознавці, історики, культурологи, мистецтвознавці. Й багато хто уже не вперше приїздіть до Дрогобича. Перелічити всіх непросто, та не можна не відзначити Марека Томашевського з Франції, Стенлі Білла, австралійського професора з британського Кембріджа, українських дослідників Ольгу Червінську, Аллу Татаренко, Еліну Свенццицьку, Юрка Прохаська, Наталку Філевич, історика Андрія Павлишина, угорця Лайоша Палфалві, поляків Жанету Налевайк,  отця-домініканина Томаша Достатнього, Єжи Яжембського, Станіслава Росєка, Юзефа Олєйнічака, Аркадіуша Каліна, Павела Прухняка, Збіґнєва Бенедиктовича, Єжи Кандзьору, Марека Вільчинського, бразилійці Хенрика Сєвєрського, японку Аріко Като…

IMG_8281 - Копія

IMG_8320

 

Яскравими подіями стали моновистава «Санаторій» бразилійського театру «Діонізіо», неперевершена гра дрогобичанки Олени Дудич у моновиставі за Світланою Алексієвич «Маргарита і Абульфаз». Лідія Данильчук з львівського «Театру у кошику» показала «Стара пані висиджує” Тадеуша  Ружевича.

Шалений успіх і цьогоріч мав уже добре відомий за межами Дрогобича студентський «Альтер». В постановці свого керівника Андрія Юркевича актори презентували виставу «Таргани» за п’єсою уральського поета й драматурга Серґєя Слєпухіна, інспіровану творчістю Бруно Шульца. Багатовимірний, глибоко філософський твір своєрідно трактує і творчість автора «Цинамонових крамниць», і взагалі проблеми літературного творчости як такої. Ну а майстерна гра молодих акторів підкорила глядача.

IMG_20180604_200306

Цікавим виявився третій день Фесту, позаяк учасники провели його на виїзді. Спершу відвідали вони Стрий, Болехів (там оглянули унікальний бароковий єврейський цвинтар ХVII сторіччя), Гошів, де побували у знаменитому тамтешньому монастирі. Більшість в наших краях уперше, тож і вирішили організатори надати можливість познайомитися не лише з багатонаціональним Дрогобичем, а й розширити уявлення про мультикультурне, поліетнічне галицьке Пограниччя..

IMG_7869

IMG_7924

IMG_7951

Завершився ж цей день на базі відпочинку «Шепільська» у селі Довголука на Стрийщині. Там теж тривали зустрічі та дискусії.  Польська дослідниця Анна Кашуба-Дембська говорила  про жінок у творчости Шульца та презентувала своє дослідження на цю тему. Кеті Кантарія з Тбілісі розповідала про свою працю над грузинським перекладом прози Бруно Шульца. Аріко Като з японської Нагої та львівський філолог і перекладач Юрко Прохасько знайомили з творчістю  видатної письменниці міжвоєнного авангарду, яка писала ідишем та польською, приятельки Шульца Дебори Фоґель, котра повертається нині до читача.  Лунали й тексти письменниці українською та японською мовами.

 

 

 

 

IMG_8111

 

Справді різнобарвним, насиченим був цьогорічний Міжнародний Фестиваль Бруно Шульца в Дрогобичі. Цікаво, що вдалося відчути атмосферу імпрези й поспілкуватися з учасниками Фестивалю, відвідати музей Бруно Шульца учням Дрогобицької другої школи, учасникам українськео-польського проекту, присвячегого Ірені Сендлер та Катастрофі європейського єврейства, а також великій групі мандрівників з Арґентини, яких в дні Шульфесту привезли до Дрогобича Маріо Сіон з Єрусалиму та киянка Лола Ґільбо.

IMG_8257

 

IMG_20180606_120657

IMG_20180606_125318

Передостаннього пізнього вечора Восьмого Шульцфесту відбулася традиційна смолоскипна хода, й у місцях, описаних дрогобицьким генієм, лунала його проза українською, грузинською, польською, німецькою, французькою, грецькою, японською, литовською, португальською, угорською, російською  та деякими іншими мовами.

IMG_8570

В останній день, у відновленій Хоральній синагозі (офіційне відкриття якої відбудеться 17 червня) з ініціативи Ольґи Токарчук відбулася зустріч, присвячена втраченому твору Шульца «Месія», під час якої письменники читали написані спеціально для цієї панелі свої тексти про Месію.

IMG_20180607_192616

IMG_20180607_182929

Завершився Фестиваль, як два роки тому Сьомий, грандіозним концертом Сергія Жадана з «Собаками» на майдані Шевченка.

IMG_20180607_204444

IMG_20180607_220224

Восьмий Шульцфест справді вельми був засяжним та насиченим, непросто описати все в деталях і осягнути. То ж  звернулися ми до тих, хто безпосередньо був причетним з проханням поділитися враженнями від найбільшого літературно-мистецького заходу в Дрогобичі.

Ґжеґож Юзефчук, художній директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца:

– Кожна едиція опирається на тяглість з попередніми. Водночас кожна також має і свої особливості. Усталеною залишається  структура: частини літературна й мистецька. Основною ж засадою є  промоція Шульца, трактування Дрогобича як міста зустрічей. До речі,  цього року приїхали гості з 17 країн. Це власне незмінний  елемент Фестивалю. Новим у кожній едиції є щоразу інша наукова конференція. Цьогорічна стосується філософії місця: ми живемо в певному місці, зустрічаємось з кимось у певному місці… І власне Дрогобич є тим місцем, у якому завдяки оповіданням Шульца, зустрічаються люди з усього світу.
Паралельно до наукової конференції відбувалися зустрічі з найвідомішими поетами України та Польщі. Остання представлена Богданом Задурою, Адамом Загаєвським,  Яцком Подсядлом, з українського боку були  Юрій Андрухович, Андрій Любка, Андрій Бондар, Сергій Жадан, Софія Андрухович, Олександр Бойченко, Юрій Винничук. Спеціальним гостем був оригінальний і цікавий ісландський письменник Сьйон, відомий ще  як автор текстів для Бьйорк. Тут варто говорити про Дрогобич саме як про  феномен місця, позаяк невідомий досі в Дрогобичі ісландський письменник стверджує, що під впливом Шульца сформувалася його творча манера.

В просторі художньому намагалися ми знайти якусь цікаву родзинку, яка б показувала промоцію Шульца в цілому світі. Й такою родзинкою став театр «Діонізіо» з Бразилії, що  показав моновиставу «Санаторій» за мотивами прози Шульца у виконанні Джерсона Вінценте Фонтани. Театр зацікавився Шульцом завдяки тому, що в тій країні працює відомий полоніст і та перекладач Шульца португальською Хенрик Сєвєрський. І саме він привіз цей театр сюди, навіть знайшов кошти на переліт. Акторська гра справді майстерна, увага глядача прикута до всього, що так чудово робить на кону цей актор.

Ну а ще  присутність бразилійського театру на фестивалі  промовисто свідчить, що дійсно і Дрогобич, і Шульц мають приятелів, друзів, прихильників в цілому світі, на різних континентах.

Віра Меньок, директор Фестивалю Шульца в Дрогобичі, керівник полоністичного науково-інформаційного центру імені І. Менька ДДПУ імені Франка:

– Цей Фестиваль за конструкцією нічим не різниться принаймні від трьох попередніх. Але вперше маємо таку насиченість і таку репрезентаційність. Якщо,  приміром, говорити про літераторів, то тут присутні майже без винятку всі основні сучасні українські письменники на чолі з Андруховичем і Жаданом. Серед польських учасників – найбільша сьогодні польська письменниця Ольґа Токарчук, а також Павел Хілле, культовий поет Яцек Подсядло, Адам Загаєвський і постійний учасник Шульцфестів Богдан Задура. Особисто  для мене найважливішою є література. Навіть не величезна, найбільша шульцознавча наукова конференція в світі…

Цікавим був диспут на тему Месії, задуманий і організований  Ольґою Токарчук. Це – справді – одна з найяскравіших подій літературної частини Фестивалю. А які тексти написали про Месію письменники і українські, і польські, і литовський прозаїк та перекладач Геркус Кунчус. (Нижче вірш про Месію визначної поетки Оксани Луцишиної – Ред.).

Також я тіщуся, що був Жадан, що вже вдруге Фестиваль завершився його виступом з «Собаками», який вкотре зібрав  сотні людей. І я не приховую, що є його прихильницею, ба навіть фанкою. Я досі під враженням його віршів, які читав він на зустрічі в бібліотеці, а ще неабияк тішуся тим, що в перекладі Яцека Подсядла польською видано вірші Сергія про Дрогобич…

Важливим був Сьйон, який приїхав з Ісландії, і який  стверджує, що «винен Шульцові», адже саме завдяки йому почав писати. Тому для нього вкрай важливим було сюди потрапити. Й він не тільки потрапив, але й виголосив  прекрасну інавгураційну лекцію.

Важливою була зустріч з Ольґою Токарчук, яку вів Остап Сливинський. Ольґа говорила на різні теми, я багато що законспектувала й у подальшому використовуватиму на заняттях із студентами. Мені  дуже близьке те, що вона говорила, зокрема –  теза про самостійність героя літературного твору. А ще письменниця нагадала  про вкрай важливі речі для кожного з нас. Окремо Токарчук наголосила: «Патріотизм, який виключає інших, є великою загрозою. І такий патріотизм просто треба нищити».

Павел Прухняк, доктор габілітований, професор Краківського педагогічного університету:

– Найважливішим, як на мене, на Фестивалі є те, що Шульцфест є місцем реальної, правдивої, глибокої  зустрічі двох культур – культури української і культури польської, письменників українських і письменників польських, художників так само і українських, і польських. А також літературознавців, мислителів, істориків. Звісно, це не означає, що тільки українці і поляки беруть участь у Фестивалі. Тут присутні дослідники літератури, шульцознавці, культуро знавці, мистці з багатьох країн. Не лише з Європи  – Японії, Бразилії. Та все ж найціннішим видається те, що два елементи – елемент культури український і елемент культури польський, завдяки Бруно Шульцові, письменникові звідси, з Дрогобича, ці два елементи можуть між собою змішуватися, з’єднуватися, не втрачаючи при цьому  своєї автономії, своєї виразности, можуть мати між собою глибокі, правдиві, людські взаємини. Польські письменники і українські письменники розмовляють між собою, і таким чином відбувається щось важливе. В тому сенсі, що це розмова, котра йде всередині Європи, але також і понад кордоном, котрий розділяє Європейський Союз і, на жаль, Україну. Розмова понад цим кордоном просто стирає цей кордон. В сенсі людському, культурному. Звісно, Польща і Україна різні, як державні організми, але культури наших країн повинні  жити в діалозі, в спільних зустрічах, в глибоких людських стосунках. І на Фестивалі це відбувається.

Це тут, на Шульцфесті має свій простір, свою сцену, й мені здається, що ця зустріч щоразу стає глибшою і правдивішою. Я зараз не тільки про  Фестиваль, але й про день, коли було вбито Шульца – про проект «Друга осінь».

І от власне це вважаю найбільшою заслугою Фестивалю: постійний діалог, поглиблення зустрічі двох наших культур

Сєрґєй Слєпухін, письменник, художник, перекладач (Єкатеринбурґ, Росія): – Дійсно, я вдруге вже в цьому чудовому місті, що зветься Дрогобич, на цьому чудовому заході, який має назву Фестиваль Бруно Шульца.

І коли замислююся про те, як у цьому місті постійно все змінюється: і настрій людей, і погода, – починаю думати, що насправді Шульц – реаліст…

В цьому місті ти зустрічаєш не тільки тих людей, котрих знаєш, чи тих, з ким запізнаєшся завтра, але й літературних персонажів.  Я дуже люблю це місце, я б прихав сюди й втретє, й удесяте…

Нинішній Фестиваль, Восьмий, не подібний до того, на якому був два роки тому: приїхали інші люди, з інших країн (хоча були й ті, кого вже знаю від сьомого Шульцфесту) й це свідчення того, що дивовижна проза Бруно Шульца здатна заряджати своєю магічною силою всіх, хто вміє читати та думати.

Особливістю цього Фестивалю є те, що я побачив, як з оболонки традиційного заходу виростають інші, окремі, шульцфести. І творить їх молодь. Ще вчора вони були школярами та студентами, а сьогодні вже самі творять Шульфест-1, Шульцфест-2 тощо. Нині він має назву офф, небавом називатиметься вже інакше, й це відбувається тому, що вся та дивовижна сила самозародження, про яку писав Бруно Шульц, справді формує нових письменників. Я запізнався тут з талановитими людьми, і впевнений, що ці люди – послідовники, учні, діти великого письменника заради якого ми їдемо до Дрогобича.

Я сам заразився цим: мені дуже захотілося написати п’єсу. І зрештою я її написав. І привіз сюди. Її поставив на студентському кону навдивовижу талановитий молодий чоловік Андрій Юркевич, Але як виявилося, я – не перший: мій дрогобицький друг-режисер  уже ставив майже десяток інших вистав, так чи інакше пов’язаних із Шульцом. Будуть, напевно й наступні…

Мені сподобалася реакція зали, а ще більше – запал, з яким грали актори, мені сподобалось, як аплодували глядачі, я побачив у залі  вдячних людей, які зрозуміли й повірили, що втілене мною у тексті п’єси відповідає книгам великого письменника з Галичини Бруно Шульца.

Ольґа Токарчук, письменниця (Польща):

– Мабуть, для мене найважливішими були зустрічі з людьми – і на конференційних панелях, дискусіях, але також і поза рамками Фестивалю. Адже для мене Шульцфест залишається безперервним джерелом натхнення, інспірації. Люди розповідають несамовиті історії, в них різні ідеї, іноді такі думки, які б мені ніколи не спали на думку. Я ж передовсім їду сюди як авторка, письменниця, й збираю всі ті думки, враження від тих, з ким спілкуюся.

Я вже втретє на Фестивалі Шульца в Дрогобичі, й бачу що захід постійно розвивається, стає таки дещо тотальним заходом, й кількість людей, думок, ідей є вельми розмаїтим, що робить Фестиваль світовим.

І, скажімо, все, що побачила й почула тут, і зокрема фінальний концерт позволяє мені повертатися звідси зарядженою конкретною енергією, яка є стимул до думок, до писання…

В останній день уперше проводила панель, і хоч дехто не був присутній до кінця, гадаю, що нам вдалося поставити питання на наступні два роки, які маємо для того, щоби знайти на них відповідь: про літературу Центрально-Східної Європи, про нашу ідентичність літературну й культурну.

Що ж до текстів, які підготували письменники на тему «Месії», тексту Шульца, котрий не дійшов до нас, вважаю, що вийшло це просто геніально й усі прочитані в синагозі тексти, заслуговують на те, щоби бути опублікованими.

Ґжеґож Ґауден, журналіст, письменник,  громадський діяч, директор Польського інституту книжки (2008-2016):

– Гадаю, що назва заходу дещо помилкова. Це вже не Фестиваль, а подія дещо іншого типу – суспільна, культурна, котра вже давно сягнула за межі України та Польщі. Те, що тут, в Дрогобичі відбувається що два роки, – справжній феномен світового рівня. Приїздять сюди люди, щоби віддати пошанівок Шульцові. І я вельми щасливий, що цей Фестиваль так розвивається, й триває вже так багато років. І тому, що відбувається в Дрогобичі, фантастично високу оцінку дають, скажімо, найвизначніші польські спеціалісти-літературознавці чи філологи. Літературні зустрічі чи наукова конференція – справді є заходами світового рівня. Водночас сенсом цього Фестивалю є його камерність, те, що учасники мають можливість спілкуватися, дискутувати, розмовляти між собою. І все тут, у просторі Дрогобича та Трускавця, де живуть учасники, все відбувається без жодного поспіху. А Шульц є тією постаттю, котра дає підстави до найглибших розмов на теми літературні, філософські, естетичні.

І учасники заскочені тим, що саме так може бути, ось у цьому важливість і унікальність Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі. А ще є такий момент: якщо письменник чи мистець прагне бути належно оціненим, він має бути запрошеним на Шульцівський Фестиваль. Бо такий рівень, таки ранг має цей масштабний захід. І треба все робити, щоби Шульцфест розвивався надалі, й тішитися, що маємо таку подію в нашій частині Європи.

Андрій Любка, письменник, перекладач (Ужгород):

– Фестиваль відбувається «увосьме», але не так легко було його організувати. «Шульцфест» започатковано Ігорем і Вірою Меньок ще в 2004 році – і фактично щоразу були сумніви, чи вдасться знайти ресурси для проведення наступного фестивалю. Річ ще й у тім, що деякі вузьколобі місцеві діячі не хотіли сприймати Бруно Шульца за свого, дрогобицького літератора – бо ж то буй євреєм, та ще й писав польською. І чхати їм на те, що Шульц зробив Дрогобич відомим на увесь світ. На щастя, але також ціною неймовірних зусиль і спалених нервових клітин, фестиваль усе ж вдалося зробити регулярним – зокрема завдяки дієвій підтримці з боку польських інституцій, Дрогобицького педагогічного університету та грона місцевих шанувальників творчості Шульца (театрали, журналісти, дослідники творчості і просто любителі мистецтва, які намагаються зробити своє провінційне місто непровінційним).

А найчудеснішим із чудес є змістовне й формальне наповнення – програма фестивалю. Бо такої програми не посоромилася б і столиця: понад 100 учасників із 17 країн! Найвідоміші, але справді найвідоміші – наприклад, Ольґа Токарчук, яка щойно тиждень тому отримала Міжнародного Букера – письменники! Виставки, театральні вистави (у тому числі з Бразилії), перформенси, концерти, наукова конференція, що тривала тиждень, нічна літературна прогулянка зі смолоскипами, читання й відпочивання.

Оксана Луцишина, літературознавчиня, письменниця (Остін, Тексас, США)

Месія уже у Самборі. Прийшов надвечір,
зупинився у когось із сусідів – здається, у Гані
Сказав ій (здається?) що приніс нам не мир а меч
Вилив на лезо води – і стала вода вином як тоді у Кані

Тільки одне вікно і світилось в ту ніч неначе
метелик із білого світла бив крилами із пітьми
І розходилось колами горе його гаряче
І набухали кола невидимими слізьми

Месія заснув у літній кухні на вишмульганій канапі
Межи відер і слоіків межи простих життів
Так Ганя колись у минулу війну переховувала солдатів
Щоб із них не постали мертві або святі

Месія заснув – а куди він вирушить завтра
Іще не знає ніхто він може не знає і сам
Світ завмирає на вістрі. Месія уже у Самборі.
Гостро болить буття і жалить немов оса.

Світлини автора репортажу