Прокинувся, а зранку весна. Я зустрів її на балконі. Знахабнілі горобці пошматували необачно залишений на підвіконні пакет кефіру, а млосні ероговані коцури рандкувалися під вікнами. Весняний вологий вітер студив вранішню каву, а холодна ще ненагріта табуретка напів-сонну гепу. Бетонна панорама міста ніби звеселішала, мабуть її оживив підталий скуйовджений килим брудного снігу на залишках трави зразка літо-осінь 2008. Підсвічене ранковим сонцем виглядало все це в біса гротескно.

В товаристві горобців, на шнурках для білизни , і котів під вікнами я спостерігав, як прокидаються місто і природа. Шум заспаної вулиці за будинками був ще не надто нав’язливий, люди вже прямували на роботу, вимальовуючи фінти доріжками дворів, зникали за будинками і додавали тим самим роботи маршрутчикам, двірникам, позбавляли спокою бродячих псів та котів, які ще з ночі заволоділи сплячим містом. Цікаво, до кого ще сьогодні прийшла весна? А від когось може пішла?

Весна – пора істини чи навіть істинна пора. Багатьох з нас зачали саме весною, і багатьом судилось піти від нас на весні. Ну, що ж, не найгірший час для першої або другої оказії! Декому весна принесе кохання, декого забере в божевільню, комусь нагадає про молодість, а когось настрашить старістю…

Одинокий баштовий кран ліворуч від мого балкону теж мабуть чекав весни, з приходом тепла його стріла знову оживе, а веселі і трохи підпилі будівельники знову гукатимуть до нього «майна!!!!»–«віра!!!!», а поки він гордо завмер, охороняючи на стрілі підвішену в повітрі бетономішалку. Автор цієї урбаністичної інсталяції мабуть добре розумів – все те, що є залишене без нагляду і легкодоступне, автоматично перетворюється на крадене, тому й вирішив «окрилити» бетономішалку за допомогою крана. До речі, весною те саме стосується і серця, тому будьте уважні і не залишайте його без нагляду і в легко доступних місцях.

Вже саме час йти на роботу – холодне кавове горнятко, колюче весняне повітря, і вже майже не заспаний ранковий Дрогобич…


Місько ЧИСТИЙ