Майдан: Зовсім небагато часу зостається нам до дня виборів нової міської влади. Мене цікавить ваша думка про нинішній депутатський корпус й про те, як працювала Дрогобицька міська рада впродовж чотирьох років, які минають 31 жовтня.
Олександр Коростельов: Я думаю, оцінку діяльності влади в Дрогобичі та Стебнику, депутатського корпусу цього скликання дадуть виборці під час голосування. І для багатьох, хто сьогодні при владі, вислід голосування 31 жовтня втішним не буде. Бо ж, на жаль, за чотири роки нам особливо немає чим похвалитися, якихось особливих досягнень і здобутків не маємо.
Всі показники маємо нині нижчі за ті, які мали на старті 2006 року. Влада не виправдала тих сподівань, які мав виборець коли віддавав за неї свій голос.
Як ми пам’ятаємо, місто очолив національно свідомий, патріотично налаштований міський голова, висуванець Конгресу українських націоналістів. Більшість же у міській раді отримали партії, які себе проявили на Майдані – «Наша Україна», БЮТ, «Пора». Й здавалося, що в такому складі влада мала працювати й діяти як добре відлагоджений механізм. Проте все вийшло навпаки: конфронтація протягом усіх чотирьох років, недовіра голові та його відставка, повернення голови. Неефективне використання коштів, систематичні зловживання різного роду, – все це призвело до того, що Дрогобич став непривабливим і некомфортним для життя.

Майдан: Ви щойно сказали про протистояння та конфронтацію між депутатським корпусом і міським головою. А як, на вашу думку, подібного можна уникнути в майбутньому? Чим спричинюється те, що депутати тягнуть в один бік, а міський голова має цілковито протилежну думку?
Олександр Коростельов: Голова, який керує містом і усім, депутатським корпусом має бути рівно наближеним до всіх політичних партій або ж рівновіддаленим від них і представляти насамперед інтереси мешканців міста. На превеликий жаль, нашому міському голові не вдалося об’єднати навколо себе більшість.

Майдан: Нинішня каденція – друга для вас. Уперше ви були депутатом у 1998-2002 роках, відтак повернулися в ратушу 2006-го. Як можете порівняти два свої депутатські терміни й що особисто вам удалося зробити,як депутатові¸ тоді й тепер?
Олександр Коростельов: Відразу мушу зупинитись на тому, що 1998 року вибори відбувались за мажоритарним принципом, а 2006-го вони вже були пропорційними, тобто – за партійними списками. Й тут було закладено всі ті проблеми, які виникли згодом.
У 1998-2002 роках депутатський корпус був потужнішим, міським головою був Олексій Радзієвський. Депутатам того періоду є чим пишатися: економіка розвивалася, було постійне зростання виробництва, бюджет щороку збільшувався і його наповнення навіть перевищувало контрольні цифри, Одним словом, місто динамічно розвивалося, І, як наслідок, за цей період залишилося в місті те, щ є насправді знаковим, те чим по праву пишаємось: Замкова Гора, пам’ятники Юрієві Дрогобичеві-Котермаку, Степанові Бандері, низка інших здобутків, які залишили по собі міський голова й депутати того періоду.
Коли ж оцінювати, то своїй тогочасній депутатській діяльності я б поставив «4 +». Чому? Тому що тоді головним завданням депутата-мажоритарника був захист інтересів округу та виборців, які його обрали. Вважаю, що цьому треба присвячувати відсотків 70 всіх зусиль депутата. А вже 30 відсотків мають йти на розв’язання питань загальноміських. Як голова бюджетної комісії і як депутат-мажоритарник, мені здається плідно попрацював. Про це можуть сказати такі цифри. За чотири роки бюджет, призначений округам складав 12 мільйонів гривень (на сорок депутатів). На моєму окрузі мені вдалося засвоїти більше мільйона гривень. З шести будинків, що потребували заміни дахів, на п’яти було встановлено шатрові дахи. Не встиг лише зробити цього на Нижанківського, «, і той будинок досі немає нового даху.
Вдалося декільком людям з пересильного пункту надати нові квартири. Робив і чимало іншого (ремонт доріг, озеленення тощо), що так само можу зарахувати собі в актив.
Що ж до нинішньої каденції, я би собі поставив «двійку». Перш за все, що не було прив’язки до конкретного округу, і проблемами окремих будинків і мешканців ніхто з райців практично не займався. А ще пропорційна система створила фракційність у міській радію Було три мегафракції з партій-преможниць («Наша Україна», БЮТ, «Пора»). Вони фактично все й вирішували й перетворили міськраду в своєрідний клуб за інтересами. Було так, що незалежно від рішення комісій, ухвалювалися рішення, потрібні найбільшим фракціям (особливо це стосувалося земельних питань і питань приватизації комунальної власності). Звісно ж, прийняття цих рішень не завжди було об’єктивним і обґрунтованим. Таким чином за чотири роки результат від приватизації комунальної власності й продажу землі – від’ємний. Фактично всі об’єкти комунальної власності продані. Це має бути уроком і пересторогою для нового депутатського корпусу та влади, що після 31 жовтня прийде в ратушу.
Все, про що я щойно сказав, призвело до того, що останні два роки я практично не ходив на сесії, коли розглядалися питання приватизації або земельні. Робив я це свідомо: аби ніхто не міг мені дорікнути, що я – співучасник отих сумнівних оборудок, ініційованих деяким моїми колегами – представниками отого «клубу за інтересами».

Майдан: Ви оцінили два періоди своєї депутатської діяльності. Чи ваша підприємницька, управлінська діяльність допомагала вам?
Олександр Коростельов: Думаю, так. Однак результативність була невисокою. Цю каденцію я був заступником бюджетної комісії, однак багато з того, що приймалося, ухвалювати не можна було. Прикро, але доволі часто депутатський корпус нехтував здоровим глуздом і логікою й ухвалював популістські рішення. Візьмімо хоча б цьогорічний бюджет. Я разом з
Миколою Походжаєм наполягав не приймати завищений бюджет, в якому дохідна частина нічим не підтверджена, а витратна – збільшена на декілька порядків. Бо ж наступній владі залишаємо борги без реальної можливості їх покриття.

Майдан: Олександре Михайловичу, виходячи з того, про що ви говорите про нинішній депутатський корпус, може взагалі недоцільно проводити місцеві вибори за партійними списками?
Олександр Коростельов: Коли я вивчав Закон, дійсно схилявся до такої думки. Та коли глибше вчитався в його суть, дійшов висновку, що цей Закон дуже добрий. Адже тут збережено баланс між інтересами виборця й інтересами партій. Для себе я вивів щось на кшталт певної формули:депутат-мажоритарник повинен 70-80 своїх зусиль скеровувати на розв’язання проблеми округу, а 20-30 відсотків – на вирішення питань загальноміських. І навпаки: депутат, який проходить за партійним списком, як політик мусить віддавати 70 відсотків часу питанням загальноміського засягу. Мені здається, саме таким чином буде забезпечений баланс сил між партіями та мажоритарниками. Останні, як мені видається, будуть найбільш конструктивними та незалежними у новій владі.

Майдан: Сьогодні ви очолюєте штаб «Сильної України» і штаб кандидата на посаду Дрогобицького міського голови Олексія Радзієвського. Тут мене цікавить та колізія, що Радзієвського, донедавна члена Партії Регіонів, висунула НДП, до того ж Олексій Васильович вийшов з ПР. Як поясните це й те, що цей кандидат не балотується від вашої партії, яка так його потужно підтримує?
Олександр Коростельов: Перш за все хочу наголосити на тому, що новий виборчий закон не залишає вибору політично активним людям. Кожен, хто хоче балотуватися, змушений йти від партій – чи то за списком, чи то в мажоритарних округах. Це стосується й претендентів на посади міських голів. Не було б цієї вимоги, я переконаний в цьому, – всі кандидати на найвищу посаду в місті були б позапартійними й самовисуванцями. Однак є чіткі законодавчі вимоги. Тому навколо Олексія Радзієвського, який – я вірю в це – буде наступним міським головою, об’єдналася команда непересічних людей, які чимало зробили для міста. А зібралися вони під прапором партії «Сильна Україна» – організації, яка найменш політизована. Тут – люди різних поглядів і уподобань, конфесійної приналежності, національностей, яких з’єднала спільна проблема – бажання зупинити занепад Дрогобича та Стебника й розпочати відродження наших міст.
Міркування ж Олексія Радзієвського, як позапартійної людини, були наступними. Якщо піти, скажімо, від «Сильної України», яка нині стає все більш популярною і вже на рівних конкурує з «Фронтом змін» і БЮТом, й буде потужно представлена депутатами – мажоритарниками, він би залежним од неї. А він хоче співпраці з усіма партіями, які пройдуть до міської ради й згуртувати навколо себе конструктивно налаштовану більшість. Цим і викликане рішення йти від НДП, яка, найімовірніше, буде представлена одним-двома депутатами у міській раді. Та найголовніше те, що ні за «Сильною Україною», ні за НДП немає отих провальних чотирьох років господарювання, які є за більшістю партій, присутніх у дрогобицькому політикумі.

Майдан: Ви говорите, що популярність партії «Сильна Україна» стрімко зростає. Та, все ж, не так уже багато людей знають про цю політичну силу. Тож розкажіть і про саму партію, і про штаб, який очолюєте.
Олександр Коростельов: Лідер партії «Сильна Україна» – Сергій Тігіпко, віце-прем’єр, відповідальний за економічний блок. Людина непересічна, яка досягла висот у бізнесі, в економіці, налаштована на серйозні реформи, без яких сьогодні нашій державі не обійтися.
Дрогобицьку міську організацію «Сильної України» створено на початку нинішнього року. Практичну ж роботу розпочали ми в травні місяці. За цей період членами партії стали 99 дрогобичан. Зараз все більше людей хочуть приєднатися до нас. Розгляду чекають більше ста заяв.
Мені, як керівникові штабу, спільно з Олексієм Радзієвським вдалося під прапором «Сильної України» сформувати потужну команду однодумців. В ній об’єдналися і члени партії, і безпартійні дрогобичани, серед яких – яскраві, добре відомі в місті особистості. Ось лише декілька імен з нашого списку: доктор філософських наук, професор, академік, ректор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Валерій Скотний, доктори наук, професори Василь Бойчук і Петро Мацьків, завідувач хірургічним відділенням міської лікарні № 1 Богдан Красногурський, генеральний директор торговельної мережі «Ора» Орест Скірко, директор фірми «Тандем» Василь Танчук, знаний педагог зі Стебника Володимир Возняк й багато інших достойних людей.
Маємо також двох кандидатів до обласної ради. Туди балотується підприємець Олег Веклюк і я.
Які завдання ставимо перед собою? Бути в трійці партій-переможниць. Вдасться бути першими – ще краще. Хочемо набрати не менше 20 відсотків за партійним списком ( тобто мати п’ять своїх депутатів), а також сподіваємося провести в раду до десяти мажоритарників. Отже, сподіваємося створити в новому депутатському корпусі фракцію з 13-15 депутатів. Це, на мій погляд, буде чи не найпотужніша фракція у Дрогобицькій міськраді наступного скликання. І вже виходячи з цього, Олексій Радзієвський створюватиме конструктивну більшість, налаштовану на докорінні позитивні зміни в житті міста.

Майдан: Ви особисто балотуєтесь до обласної ради. Чому прийняли таке рішення й чи зможете встояти перед тими спокусами, які не рідко стоять перед обласними депутатами? Й узагалі яким депутатом Львівської облради бачить себе дрогобицький підприємець Коростельов?
Олександр Коростельов: Двічі я був депутатом Дрогобицької міської ради й один раз був за півкроку від обласного депутатства. Власне спроба стати депутатом обласної ради для мене – цілком логічний крок. Чому я? Ми з Олексієм Радзієвським і кандидатами в депутати міської ради обговорювали це питання. І зійшлися на моїй кандидатурі. Проте, чому рекомендували мене Олексій Васильович і мої колеги, краще запитати в них.
Безумовно, це – велика честь для мене, але й не менша відповідальність. Я маю гідно пройти вибори й у той же час забезпечити голоси кандидатам від нашої партії.
Що має робити депутат обласної ради? Як на мене, в місті має бути вибудована чітка вертикаль: міський голова, що опирається на абсолютну більшість, депутати міської ради плюс обласний депутат, який проводить на рівні області лінію міського голови й міських депутатів.
Я йду на вибори як мажоритарник, А для мажоритарника, як я уже говорив, найголовніше – вирішення проблем округу й забезпечення для цього фінішування та інвестицій з області. Друге завдання – щоби Дрогобич постійно звучав в інформаційному просторі обласної ради, чого сьогодні майже немає.

Майдан: А що особисто вам може дати депутатство?
Олександр Коростельов: Коли я готувався до перегонів, попросив у своїй бухгалтерії довідку про сплату податків підприємствами, якими керую. Наведу декілька цифр, аби було зрозуміло, про що йдеться. На моїх підприємствах працює понад 700 чоловік. За п’ять останніх років ці підприємства сплатили до державного та місцевого бюджетів більше 27 мільйонів гривень лише податків. Отже, я цілком забезпечена й самодостатня людина, якій не потрібний мандат для вирішення особистих проблем. Й узагалі я вважаю: не можна обирати чи призначати на керівні посади людей, які нічого не досягли у своїй професійній діяльності.
Міську раду до певної міри можна порівняти з підприємством., заводом, акціонерним товариством. Вищий орган АТ – збори акціонерів. У місті – вибори . Представник вищого органу – наглядова рада. В місті – депутатський корпус. Міський голова – це як директор підприємства або голова правління, якого призначає власник. На рівні міста – міська громада. Й мер насамперед має бути фахівцем і менеджером найвищого рівня. А не голим політиком, який не має жодного керівного, управлінського досвіду.
Хто ж такий менеджер? Це – людина, яка вміє підібрати команду, ставить їй чіткі, конкретні завдання, забезпечує ресурсом для виконання поставлених завдань й контролює їх виконання. Коли говорити про нинішню владу в Дрогобичі, саме цього всі чотири останні роки в місті не було. Відсутній був менеджер в особі міського голови, не було фахової команди. Як наслідок – відповідний результат: криза й занепад міської господарки.
Як на мене, міським головою має бути найвищого рівня управлінець, менеджер, який добере собі команду потужних фахівців. У деяких напрямках – навіть сильніших за нього самого. Й боятися цього непотрібно.
А ще керівник міста має забезпечити всі умови для розвою міста: у Львові, в Києві шукати додаткові інвестиції для того, щоби Дрогобич почав нарешті нормально жити та працювати.
Словом, на чолі громади міста має бути фахівець з управління структурою, яка є набагато складнішою за будь-яке велике підприємство. І такою людино є Олексій Радзієвський.

Майдан: Коли вже йдеться про те, яким має бути мер, що могли б сказати хоча б побіжно про цьогорічний претендентів на посаду Дрогобицького міського голови?
Олександр Коростельов: Насамперед зазначу, що цього разу кандидатів поменшало: чотири роки тому їх було 18, нині маємо лише дев’ять. Всі ці претенденти на найвищу посаду в місті мають свої плюси та мінуси. Однак з урахуванням того, що я сказав про вимоги до мера, характеристика буде наступною
Михайло Ваврин. В минулому – керівник міського відділу міліції, полковник, відтак – політик. Менеджерського досвіду немає.
Богдан Мозоль. Полковник, бойовий офіцер-афганець, командир військової частини. Віднедавна – в політиці. Досвіду управлінця-господарника немає.
Богдан Іванців. Керівник підприємства. Колишній заступник міського голови. Як менеджер в бізнесових колах Дрогобича не відомий і як член команди, що була при владі, позитивних результатів не досяг.
Микола Гук. Очолював команду, яка від громади отримала негативну оцінку. Менеджерських якостей не виявив.
Петро Суда. Член тієї ж команди. Результатів на посаді заступника міського голови не видно.
Сергій Гориславський. Управлінського та керівного досвіду немає.
Олег Хрущ. Так само не має досвіду керівної роботи.
Микола Походжай. Мій колега-депутат. Добре проявив себе в бюджетній комісії. Має менеджерські здібності та якості, керівник поважної фірми. Людина слова та честі, високо порядна. Немає досвіду роботи в структурах державного управління.
Шкода, що йде на вибори не в команді нашого кандидата. Гідний другого місця в перегонах і має непогані перспективи в майбутньому, бо такі люди місту потрібні.
Олексій Радзієвський. Цей кандидат стоїть немов би з іншого боку «Барикади». Міський голова у 1998-2002 роках. Народний депутат У скликання, який має стосунки й контакти з вищим керівництвом держави. Яскравий менеджер державного управління з великим досвідом управління людьми. Команда, яка йде з ним, – потужна, фахова, в якій люди з великим , в т.ч. управлінським, досвідом. Тому, гадаю, альтернативи Олексієві Васильовичу Радзієвському на виборах просто немає.

Майдан: Дякую за розмову.