“Малий Ермітаж” під Києвом

Маршрут: Томашівка – Пришивальня, Фастівський район Київської області, відстань від Києва – близько 60 км.

Даря Тарадай:

Мої улюблені маршрути – одноденки, коли не треба багато годин труситися прекрасними українськими дорогами до місця призначення, а потім ще стільки ж – додому.

Садиба Хоєцьких у селі Томашівка Фастівського району – це саме таке місце, куди з центру Києва можна доїхати машиною за годину з хвостиком.

Садиба поляків ХоєцькихКопирайт изображенияВВС
Image captionСадиба Хоєцьких

Зараз у садибі, зведеній на початку ХХ століття, розташований Ризоположенчеський чоловічий монастир, але це ніяк не обмежує його відвідини.

Вхід на територію вільний, більше того – там є непоганий дитячий майданчик, куди місцеві мешканці вільно приходять бавитися з малюками.

Садиба поляків ХоєцькихКопирайт изображенияВВС
Image captionЧенці гарно доглядають сад і квітник: з кінця весни і до осені там постійно щось цвіте

У маленькому зоопарку живуть лами, страуси, павичі та фазани.

На території монастиря є, де прогулятися по кількарівневих терасах, прикрашених скульптурами херувимів та тварин. В українському інтернеті садибу люблять називати “малим Ермітажем”.

Буквально за кілька кілометрів від монастиря розташовані фотогенічні руїни водяного млина – на в’їзді до сусіднього села Пришивальня.

руїни млинаКопирайт изображенияВВС
Image captionУ місці, де стоїть млин, річка Ірпінь дуже мальовничо розливається.

Чорногірський хребет

Один із найгарніших гірських піших маршрутів в українських Карпатах: гори Петрос, Говерла і Піп Іван (Чорна гора), займає 4-5 днів.

Віталій Червоненко:

Із Києва потягом можна їхати до села Кваси на Закарпатті, де є прекрасна пивоварня “Ципа” і мінеральне джерело Буркут.

Звідси стежка поведе вас вверх у напрямку Петроса, де маршрут добре промаркований.

Сходження на цю гору займає другий день походу.

КарпатиКопирайт изображенияВВС
Image captionДорогою можна їсти ягоди і насолоджуватися неймовірними краєвидами, особливо якщо пощастило з погодою

Підйом на Петрос затяжний і довгий, а спуск стрімкий. На маршруті зустрічається багато джерел із водою.

Третій день – це підйом на Говерлу, спуск і дорога до озера Несамовите – одного з найгарніших гірських озер країни.

озероКопирайт изображенияВВС
Image captionКраєвиди неповторні, якщо залишаться сили дивитися

Четвертий день – це шлях від озера до гори Піп Іван – обабіч цього маршруту є ще кілька двохтисячників, зокрема гора Ребра, але на них встигають зійти вже ну дуже витривалі мандрівники.

Підйом на Піп Іван складний – але на горі чекаю стара обсерваторія і ще прекрасніші краєвиди. Трапляються старі бліндажі часів Першої світ війни, а також міжвоєнні прикордонні кам’яні стовпи між Польщею та Чехословаччиною.

П’ятий день – це спуск до села Шибене, розташованого практично на кордоні з Румунією.

вівціКопирайт изображенияВВС
Image captionПід час спуску ви натрапите на полонину, де багато десятиліть а може і століть, за старими технологіями, роблять карпатські сири

Щоби пройти до автобусної зупинки в Шибеному, потрібно буде показати документи прикордонникам.

Ночувати можна в Шибеному, а вже зранку сідати на автобус і їхати до найближчої залізничної станції Ворохта на київський потяг.

Заходи сонця на Бердянській косі

Маршрут: Бердянськ, потяг Київ-Бердянськ влітку ходить щоденно.

Даря Тарадай:

Весь Бердянськ і його околиці – це суцільні будинки, будиночки та кімнати для оренди відпочивальникам. Але найбільший ризик відпочинку там – це зупинитися в самому місті чи на початку коси.

Варто зробити зусилля і дістатися оголовку коси – це десь 20 км від залізничного вокзалу, куди влітку щодня ходить потяг із Києва, і де можна зняти житло.

Бердянська косаКопирайт изображенияВВС
Image captionОголовок коси – це кілометри малолюдних, а інколи взагалі безлюдних пляжів

Саме там розташований державний заповідник і саме там можна знайти кілометри малолюдних, а інколи взагалі безлюдних пляжів, купу диких тварин і тонни теплого піску.

Трапляється, звісно, і сміття, але воно не може зіпсувати атмосферу цього місця.

З одного боку коси можна купатися в теплому лимані, з іншого – відкрите море. Там же плавають найсмачніші бички, а на пляжі часто руками можна ловити малесеньких крабів.

Бердянська косаКопирайт изображенияВВС
Image captionНайкрасивіші заходи сонця теж можна побачити на оголовку, але обережно: комарі там особливо ненажерливі

Панорами Чернігова

Маршрут: Чернігів, 140 км від Києва.

Яна Грибовська:

Чернігів – місто, до якого варто їхати перш за все за особливою атмосферою, а також задля того, щоб відпочити від столичної метушні.

Попри те, що Чернігів – обласний центр, він (принаймні порівняно зі Львовом чи Одесою) створює враження невеликого міста, але з точки зору туриста – це скоріше його перевага, аніж недолік.

ЧернігівКопирайт изображенияВВС
Image captionКраєвид, який відкривається одразу, як в’їжджаєш у Чернігів

У центрі у вихідний погожий день ви не зустрінете натовпів – власне, за цілий день їх узагалі можна зустріти дуже мало, що створює відчуття, ніби місто належить тільки вам.

Чернігів дуже зелений і чистий. Тут є прекрасні парки і тут є Десна – біля річки з пагорбів відкриваються чудові краєвиди.

І, звісно, родзинка Чернігова – його церкви та собори, які в обрамленні літньої зелені роблять місто таким мальовничим.

Помилуватися панорамою міста можна з дзвіниці Троїцього собору, вхід на яку коштує 2 гривні (взагалі не думала, що в нас іще є такі ціни), а підземний Чернігів можна побачити в Антонієвих печерах.

ЧернігівКопирайт изображенияВВС
Image captionВид із дзвіниці на Троїцький монастир

А ще у Чернігові дуже смачна (і порівняно з Києвом – дуже дешева) їжа.

Якщо підсумувати: Чернігів – чудовий варіант для поїздки з Києва на день, щоби погуляти у тиші та спокої, помилуватися природою і архітектурою, відпочити і смачно поїсти.

Великий плюс у тому, що це пряма дорога з Києва із досить непоганим покриттям.

Місцями князя Ігоря

Маршрут: місто Новгород-Сіверський, Чернігівщина, 300 км від Києва.

В’ячеслав Шрамович:

Новгород-СіверськийКопирайт изображенияУКРІНФОРМ
Image captionНовгород-Сіверський – одне з найпівнічніших містечок України, що лежить на розливах Десни. Воно далеко від звичайних маршрутів туристів, і дістатися до нього досить проблемно, тому це така собі “біла пляма” на туристичній мапі

Від багатьох знайомих, які їздять Україною, чув, що непогано було би зганяти в Новгород-Сіверський, але ніхто там так і не був, бо “важко дістатися”.

Ми вирішили перевірити – справді важко.

Прямим автобусом їхати більш ніж сім годин (хоча сама відстань там трохи більше ніж 300 км). Машиною – близько п’яти годин. Поїзди з Києва не ходять. Тож їхали до Шостки, звідки вже ходять автобуси.

Вийшли за кілька кілометрів до міста і пройшлися селами вздовж Десни.

Самі села досить бідні: з п’яти, які були на нашій дорозі, лише в одному був магазин. В інших казали, що раз на тиждень приїжджає машина, яка щось продає.

В одному з цих сіл – називається Комань – є могила соратника Богдана Хмельницького – полковника Івана Богуна, якого у 1664 тут розстріляли поляки.

Новгород-Сіверськийфото УКРІНФОРМ
Місто, яке несе атмосферу історії

Саме місто Новгород-Сіверський невеличке, але все несе у собі атмосферу історії – перш за все часів Русі.

Зокрема, тут є цілий музей про “Слову о полку Ігоревім” – князь Ігор із цієї поеми правив саме у Новгород-Сіверському.

Тож тут у місцевому музеї побудували мур на зразок давноруського. Із його стін відкривається чудовий вид на Десну, її заплави й поліські ліси, які йдуть у далечінь до кордону з Росією.

Новгород-СіверськийФото УКРІНФОРМУ продовженні руської теми тут встановили пам’ятник напівлегендарному співцю Бояну, який теж згадується у “Слові о полку Ігоревім”

Новгород-Сіверський через своє розташування ніби загубився на півночі України і здається, що час тут зупинився, а ліси й Десна – так і зовсім не змінилися відтоді, як новгород-сіверський князь Ігор виходив у похід на половців.

На байдарках по Сумщині

Маршрут на байдарках річкою Сейм по Сумській та Чернігівській області – 4 дні.

Віталій Червоненко:

байдарки

Байдарки на річках Чернігівщини і Сумщини – це окремий світ.

Дамб немає, вода надзвичайно чиста, до сіл по кілька кілометрів, тому таке враження, що ти серед справжньої дикої природи

На маршруті дуже багато гарних пляжів і місць для прекрасних стоянок на ніч з наметами.

Сумщина

У Сумах є кілька фірм, які здають в оренду байдарки.

Автобус із байдарками забирає туристів у місті Конотоп Сумської області, куди можна легко доїхати потягом. Потім автобус із байдарками закидає вас з Конотопу на річку Сейм біля села Мутин, де варто починати маршрут.

Залежно від сил і натхнення його можна пройти за три чи чотири дні.

Сейм

Кінцевою точкою може бути місто Батурин у Чернігівській області.

На безлюдних піщаних пляжах на Сеймі можна ловити рибу, розпалювати багаття і слухати тишу, мобільні телефони там не ловлять.

У Батурині та сама фірма забирає вас і байдарки і знову везе до Конотопу до залізничної станції.

Колочава: бджоли, гори і корови

Маршрут: з Києва до Воловця потягом і далі 60 км машиною.

Жанна Безп’ятчук:

Колочава – це мальовниче село серед гір, де в одному місці туристи можуть знайти дуже багато розваг.

КолочаваКопирайт изображенияВВС
Навколо чудова природа – з усіх сторін тебе обступають гори, ростуть величезні смереки, селом протікає гірська річка, дзюрчання якої створює особливий фон.

Куди б ти не потрапив – чуєш це дзюрчання, що налаштовує на особливі хвилі спокою.

коровиКопирайт изображенияВВСImage captionКорови перепливають річку в Колочаві

Правда, дещо збентежити можуть купи сміття на мальовничих берегах ріки, але місцеві кажуть, що з цим борються.

У Колочаві – хороша інфраструктура, великий вибір садиб, де можна зупинитися, є кав’ярні, музей села, який розповідає про історію місцевості.

Околицями села проходить лінія Арпади – оборонні укріплення, збудовані угорськими військами у 40-х роках.

ведмедіКопирайт изображенияВВСImage captionНеподалік Колочави розташоване озеро Синевір і центр реабілітації ведмедів, куди можна з’їдити на екскурсію

У селі є вузькоколійка, маленький вагончик, який возить туристів історичними місцями села.

А ще майже десять пам’ятників – пам’ятник заробітчанам, та учасникам майже всіх воєн, які були в Україні.

Розслабитись і відпочити можна у хвойних чанах, після цього скупатися відразу у гірській річці, а ще поспати біля бджіл на спеціальних лежаках на пасіці.