Шановна Дрогобицька і Стебницька громадо!

У п’ятницю «Галицька зоря» надрукувала рейтинги кандидатів на посаду міського голови Дрогобича, відповідно до яких майже половина мешканців готова голосувати за О. Радзієвського. Ми далекі від думки про правдивість цих опитувань, вони є не більше ніж черговим піар-ходом команди учасника передвиборчих перегонів.

Втім, наші довірливі громадяни подекуди ведуться на такі грубі політтехнології. Це зумовлено почасти солодкими обіцянками, високопрофесійною наочною агітацією, що заполонила не тільки біг-борди, але й стіни будинків, стовбури дерев; можливо, дарунками, концертами, феєрверками, на які не скупиться ні Олексій Васильович, ні його олігархи-побратими з Комуністичної партії, «Сильної України», НДП та інших антиукраїнських структур. Можливо, є й інші причини, що відкривають дорогу до влади в Дрогобичі проросійським та проімперським силам.

Вважаємо за свій обов’язок в цей час довести до громади свою позицію.

Ми, а також політичні сили, які висунули нас кандидатами на посаду Дрогобицького міського голови, заявляємо, що не співпрацюємо з командою О. Радзієвського, не маємо з ним політичних домовленостей, поборюємо чужу українцям ідеологію його різношерстних антиукраїнських політичних сил та персоналій.

Наша позиція зумовлена наступним:

1. Радзієвський був головним ідеологом Комуністичної партії на Дрогобиччині з 1987р. до 1991 р. На Західну Україну посилали, як відомо, найвірніших синів Леніна, аби в зародку душити Український національний рух. І він це робив: злісно перешкоджав виходу з підпілля католицьких церков; під час ГКЧП складав списки національно-свідомих дрогобичан; на зустрічі з робітниками автокранового заводу заявив, що «..не зупиниться, поки в Дрогобичі буде хоч один націоналіст»…

2. Після проголошення Незалежності покинув Дрогобич, пішов у бізнес де, не виключено, відмивав партійні кошти КПРС.

3. Будучи міським головою Дрогобича (1998-2002 рр.) Радзієвський спричинився до розвалу комунальної сфери міста та багатьох інших негативів. Згадаймо:

– були знищені заводи «Граніт» та «Схема»;

– внаслідок аварії на водозаборі с. Гірне (20.12.1999 р.) нафтопродукти потрапили в питну воду, а Радзієвський особисто заборонив про це повідомляти людей, більше 300 тис. людей пили отруєну воду;

– своєчасно не виплачувалась заробітна плата працівникам освіти, культури, медицини. Закривались дошкільні установи та заклади культури. Дійшло до того, що в місті не було приміщення для зібрання громади (Народний дім погорів, провалилась стеля в театрі);

– Радзієвським було ліквідовано низку дитячих закладів: дитячий заклад № 18 в м. Стебнику; дошкільний заклад № 17 на вул. Трускавецькій, 94; дитячий заклад № 9 для дітей з порушенням зору; дитячий заклад № 7 для дітей з вадами слуху;

– злочинне недбальство Радзієвського призвело до викрадення фресок Б.Шульца, викликало міжнародний скандал, Дрогобич втратив безцінні для світової культури твори всесвітньо визнаного дрогобичанина, а отже і міліонні інвестиції;

– у місті збільшилося в 4 рази безробіття. Так станом на 01.01.1997 р. було безробіття 1578 осіб, тобто 2,46%, а на 01.01.2000 р. їх стало 5328 осіб, тобто 8,36%.

4. Після того, як обурені дрогобичанин більше не обрали Радзієвського міським головою, той очолив обласну організацію проімперської Партії регіонів і керував нею з 2003 р. до 2007 р. Від плодів діяльності цієї антиукраїнської сили нас сьогодні кидає в жах: продовжено оренду Чорноморському флоту українських баз ще на 25 років; піднято ціни на газ для населення; ростуть ціни на товари першої необхідності; національних героїв С. Бандеру та Р. Шухевича позбавлено звань «Героя України», готується до прийняття закон про двомовність в Україні…

5. Радзієвський, будучи депутатом Верховної Ради, голосував проти визнання Голодомору актом геноциду проти українського народу.

6. Радзієвський поборював Помаранчеву революцію, покривав нас, галичан і з трибуни Верховної Ради, і на мітингах брудом, був вірним соратником В.Януковича та одним із ідеологів реваншу проімперських сил в Україні.

7. У 2007 році за жадобу до наживи, зневажливе ставлення до однопартійців, розкрадання партійних коштів, лобіювання власного бізнесу однопартійці з тріском виганяють Радзієвського з посади голови партії;

8. Під час святкувань Покрови Пресвятої Богородиці ні він, ні його політичні союзники не поклали ні вінка, ні букетика квітів до пам’ятників та на могили Героям Національно-Визвольних змагань.

9. Радзієвський міняв політичні партії, як брудні шкарпетки: КПРС, Партія праці, Партія регіонів, Сильна Україна, НДП.

Донести ці факти до вас, вважаємо за свій обов’язок. Ми не очорнюємо суперника – правдою не можна очорнити. Ми попереджуємо громаду про біду, яка насувається на Дрогобич на чолі з Радзієвським та його «хором» на бігбордах.

Не довіряйте людям в овечих шкурах. Ставайте з нами до боротьби з антинаціональними силами та їх підспівувачами.

Жодного голосу промосковським прихвосням на виборах!

Слава Україні!

Кандидати на посаду Дрогобицького міського голови:

Ваврин Михайло (Батьківщина)
Гук Микола (ХДС)
Іванців Богдан («Наша Україна»)
Мозоль Богдан (Партія захисників Вітчизни)