Ось основні тези з дискусії панелістів.

  • Абсолютна свобода преси неможлива. І навряд чи таке ставалося колись в історії. Проте нею слід керуватися як регулятивною ідеєю, вона має спрямовувати журналіста в його діяльності.
  • Слід розрізняти негативну свободу, тобто «свободу від» (втручання власників, рекламодавців, урядів, спонсорів), та позитивну свободу – «свободу для» (виконання місії, дотримання стандартів). Абсолютної негативної свободи не досягти – до неї можна тільки прагнути. А позитивна свобода накладає на журналістів та редакторів професійні обов’язки і відповідальність за надання (або ненадання) суспільно важливої інформації.
  • Поляризація медія на два протиборчі табори – загальносвітовий тренд. Він дуже явний у США, але також і в Польщі, де медійне протистояння вже починає нагадувати гарячу війну. І це неодмінно шкодить журналістиці.
  • Все більше медія-споживачів уникають новин, які стають дратівливим подразником. Авдиторія все більше хоче отримувати підтвердження своїх візій та стереотипів, аніж розбиратися, як воно є «насправді». А це відкриває великий простір для фейкових новин та маніпуляцій.
  • Традиційні медіа все більше переходять в онлайн і економічно від цього страждають. Рекламні кошти в «онлайні» здебільшого отримують не медіа-редакції, а великі корпорації (Facebook, Google). Тому потрібен пошук нової бізнес-моделі для медія. Нею можуть стати:
  1. нова ініціатива Європейської Комісії стосовно авторського права в Інтернеті, яка нині активно дебатується,
  2. домовленості та обмеження монопольного впливу онлайн-гігантів,
  3. якийсь третій шлях.
  • Для свободи слова та реалізації пресою своєї соціальної функції вкрай важливий розвиток суспільних медій. Успішним прикладом тут може слугувати кейс Німеччини, де система фінансування суспільних медій дозволяє балансувати між інтересами та будувати порядок денний медій у відповідності до реальних потреб місцевих громад.
  • Потрібне переосмислення традиційних понять «медія»«журналістика» та «свобода преси», тому що:
  1. Факти все більше  втрачатимуть своє значення. Ми перейдемо в добу світу постправди: технології через два-три роки зможуть сфабрикувати будь-який факт (синтезувати голос, зображення, відео). Відрізнити реальність від фейку стане вкрай важко.
  2. Поведінка аудиторії все більше буде переходити від парадигми «отримувати новини» до «отримувати підтвердження». Відповідно, готові рецепти, рішення та персональні візії в медійному супермаркеті будуть купувати охочіше, ніж факти та новини.
  3. Саме питання свободи слова засноване на важливості розуму та критичного мислення. За цією традиційною концепцією, людина в своєму щоденному житті має робити свідомий вибір, ґрунтуючись на аналізі фактів. Саме тому важливий неупереджений та вільний потік інформації. Проте завдяки поведінковій економіці ми знаємо, що зазвичай людина робить навіть економічні рішення на ірраціональних засадах.

“Інтерньюз-Україна”