Поет, літературознавець, есеїст Богдан Рубчак народився 1935 року в Калуші. У 1943 році з батьками виїхав до Німеччини, у таборі переміщених осіб в Діллінгені продовжував навчання до 1948 року, а згодом виїхав до США.

1-4 (1)

Близько 1953 року із зустрічей із Богдана Рубчака з Юрієм Тарнавським і Богданом Бойчуком розпочалася діяльність Нью-Йоркської групи.

Богдан  Рубчак дебютував з поетичною добіркою у «Літературній газеті» 1954 року, а вже за два роки побачила світ перша збірка «Камінний сад», присвячена матері, що тяжко працювала, забезпечуючи можливість здобути освіту. У 1958 р. Б. Рубчака призвали до американського війська, два роки служив у Кореї. Згодом були збірки «Промениста зрада», «Дівчині без країни», «Особиста Кліо», «Марену топити».

Разом з Богданом Бойчуком упорядкував антологію сучасної української поезії на заході, яка вийшла у 1969 році в двох томах під назвою «Координати». Б. Рубчак відомий також як авторитетний літературознавець – дослідник модерної західноєвропейської та української поезії.

Б. Рубчак був директором української редакції Радіо «Свобода» в Нью-Йорку.  1977 року  захистив дисертацію на тему «Теорія метафори», був запрошений на посаду професора славістики й україністики в Іллінойському університеті.

1991 року  вперше в Україні вийшла друком книга вибраного Богдана  Рубчака «Крило Ікарове».

Представник високого модернізму, поет умів знайти художність поза тематичною актуальністю. Його образна тканина його поезій витворюється з психологічно достеменних сполучень суто естетичних вражень.

Читайте також. Богдан Рубчак: «Янус не роздвоєний – він просто бачить удвічі більше»

Старий поет
Колами спогади білі
у сіті марив жаских.
Заховані в чорному зіллі,
в’ються вовчі стежки.

Схрещуються на скронях
сліди непрощенних ніг.
На скам’янілих долонях
бачиш далеч доріг.

Хоч бурі обличчя зрили,
бо ж риють обличчя брил, —
у плечах твоїх похилих
збережені стигми крил.
Богдан Рубчак

Джерело – Літакцент