Думаю, це одна із найкоротших вулиць у місті, щоправда і одна із найдавніших, позаяк це історична частина міста, як доби Речі Посполитої, коли тут впритул до дзвіниці діяла римсько-католицька парафіяльна школа із “ректором”, так і доби Габсбурґів, коли тут було створено спочатку міську читальню, а вже пізніше і школу.

Цікаво, що значна частина номерів жовтої преси Дрогобича у ХІХ на початку ХХ сторіччя часто публікувала підслухані історії саме із фризієрні яка діяла тут принаймні від 1886 року.

В архівному фонді дрогобицького суду є навіть скарга дрогобицького міщанина, нафтовика Юліана Вольського, проти власника фризієрні,  він, мовляв,  допускає подібні підслуховування під час “гоління бороди чи вус…”. Врешті політичні таємниці, а тим більше ті, які стосувалися справи немалих фінансів, звичайно не зупиняли “мисливців за інформацією”.
Публікована  поштівка 1912 року  є маловідомою у широкому колі зацікавлених історією міста. Врешті фотографія під номером 716, яку помістив із свого архіву відомий друкар та фотограф Леон Розенштайн свідчить про загальну кількість можливо збережених поштівок. Чи цікавився хтось загальною кількістю надрукованих варіантів поштівок, адже порядковий номер 710 про щось таки свідчить.. Це без урахування поштівок інших видавців.

44041535_1930682253665110_8838146936788746240_n

P. S. Місце, на на котрому хлопчина-дрогобичанин зберегло “щось поскладане”, як і сьогодні….)