***

Ян Непомук Штєпанек (по-чеськи: Jan Nepomuk Štěpánek) був видатним діячем чеського театру, актором, режисером, драматургом, перекладачем, письменником, редактором, публіцистом і директором театру. Він став однією із провідних осіб чеського театру першої третини ХІХ ст.

Shtepanek

Народився Ян Непомук Штєпанек 19 травня 1783 року в місті Хрудим на заході Пардубицького краю, 110 кілометрів східніше від Праги. Його родина займалася торгівлею милом. Ян Непомук Штєпанек спершу обрав священиче покликання. Навчання в семінарії в місті Літомишль перервав в 1800 році, коли добровільно вступив до студентського леґіону, який вербували проти Наполеона. До теології він таки ще повернувся, та все ж тодішні патріотичні суспільні настрої привели його до театру, який він глибоко полюбив. Ян Непомук Штєпанек виступав як актор, писав і редагував п’єси для чеських театральних вистав, зокрема для трупи празького Малостранського театру (Malostranské divadlo), з якою зійшовся під час її перебування на курорті Топліце в 1803–1805 роках. Щоб краще пізнати театральну справу, працював у тому театрі помічником у сезонах 1805/1806 та 1807/1808 років.

Від 1812 року Ян Непомук Штєпанек працював у празькому Ставовському театрі (Stavovské divadlo), де займався постановкою чеських аматорських вистав. У 1819 році виконував функції театрального секретаря та скарбника. У 1812–1824 роках виконував функції драматурга та режисера чеських вистав, пізніше був співдиректором театру, від 1824 аж до 1834 року.

За свою любов до театру, патріотичні інтенції та доброчинну діяльність Ян Непомук Штєпанек отримав визнання (в 1821 році отримав почесну медаль, а в 1824 році став почесним членом Музею), протей його твори не відзначаються високими художніми якостями. Для театру він сам написав, переклав або відредагував близько 130 різноманітних драматичних творів, але при визначенні репертуару театру він надавав перевагу творам інших авторів. Для прикладу, Ян Непомук Штєпанек поставив десять п’єс Вацлава Климента Кліцпери, окремі п’єси Франца Ґрільпарцера, Фрідріха Шиллера та інших.

Із творів Яна Непомука Штєпанека користувалися популярністю серед тодішньої суспільності його історично-лицарські п’єси та комедії на сучасні теми.

У період від 1824 до 1843 року Ян Непомук Штєпанек переклав щонайменше 13 оперних лібрето (наприклад, опер Карла Марії фон Вебера, Вольфґанґа Амадея Моцарта). У перекладах він використовував акустичну просодію, не синхронну, як то було тоді прийнято за класицистичними нормами. Оперна драматургія Яна Непомука Штєпанека була однією з найбільш прогресивних рис чеського театру в першій половині ХІХ століття. За час його співдиректорування в Ставовському театрі було поставлено близько ста опер.

Писав Ян Непомук Штєпанек також вірші та сентиментальні оповідання, редагував і очолював часопис «Чеська бджола» («Česká včela»).

До найвідоміших п’єс Яна Непомука Штєпанека належать: «Бржетислав Перший, чеський Ахіллес, або Перемога біля Домажліц» («Břetislav První, český Achilles, aneb Vítězství u Domažlic», 1812), «Облога Праги шведами, або Вірність і звитяга чеська» («Obležení Prahy od Švejdů aneb Věrnost a udatnost česká», 1812), «Патріоти, або Звіт про перемогу» («Vlastenci aneb Zpráva o vítězství», 1813), «Визволення батьківщини, або Хорутани в Чехії» («Osvobození vlasti aneb Korytané v Čechách», 1814), «Чех і німець» («Čech a Němec», 1816), «Ярослав і Блажена, або Замок Кунетице» («Jaroslav a Blažena aneb Hrad Kunětice», 1816), «Бероунські тістечка» («Berounské koláče», 1819), «Розбійники на Хлумі» («Loupežníci na Chlumu», 1820), «Пивоварня в Сойкові» («Pivovár v Sojkově», 1825), «Аліна, або Прага в іншій частині світу» («Alína aneb Praha v jiném dílu světa», 1825).

Ян Непомук Штєпанек був батьком співачки Антонії Штєпанкової. Його внуком був відомий чеський актор Зденек Штєпанек, а правнуками – всі чотири дитини Зденека – актори Яна, Мартин, Петр та режисерка Кристина.

Помер Ян Непомук Штєпанек 12 лютого 1844 року в Празі, похований на Виноградському цвинтарі.

***

Чеський письменник і фольклорист Карел Яромир Ербен був багатогранною особистістю. Він був письменником, істориком, перекладачем, правником, архівістом, збирачем чеського фольклору, представником романтичного напряму в літературі.

Erben

Народився Карел Яромир Ербен (по-чеськи: Karel Jaromír Erben) сьомого листопада 1811 року в місті Мілетін (Східно-Чеська область, Австрійська імперія) в родині шевця. Його брат-близнюк Ян помер дуже рано, та й Карел був хворобливим, страждав від порушення мови. Початкову освіту здобув у мілетінській школі, де викладали його дядько й дід. Тут розвинулися всі його таланти, в тому числі й музичні, він отримав належну підготовку для подальших студій. Батьки хотіли, щоб він став учителем, але вади мовлення не сприяли такому вибору. Щоб мати змогу навчатися в гімназії в місті Градец-Кралове, мусив зам себе забезпечувати – заробляв грою на фортепіано. До гімназії вступив у 1825 році. Коли мав канікули, любив прогулюватися з товаришами, особливо на околицях рідного Мілетіна.

Після закінчення гімназії в місті Градец-Кралове, у 1831 році вступив на філософський факультет Празького університету, де студіював у 1833–1837 роках також право (пізніше він багато зробив для усталення чеської правничої термінології). Під час навчання повністю проявилися його наукові й письменницькі здібності. Тоді ж почав публікувати вірші в чеських часописах. Багато часу проводив зі своєю майбутньою дружиною Барбарою Мечіржовою, з якою одружився у 1842 році. У 1837 році був практикантом при карному суді празького маґістрату, у 1838 році – служив у казначействі. Пізніше був співробітником Королівської чеської академії наук, а з 1843 року – секретарем Чеського музею. У 1845 році був обраний членом мовної комісії Матиці чеської, почав працювати над усталенням чеської літературної мови. У квітні 1848 році Карел Яромир Ербен був посланий до Хорватії, щоб ознайомити її громадян із ситуацією в Чехії. Звідти присилав дописи про найважливіші події в житті південних словян. Того ж року Карел Яромир Ербен став редактором видання «Празькі новини» («Pražské noviny»). Від 1851 року працював архіваріусом міста Праги, отримуючи належну фінансову винагороду. Після смерті своєї першої дружини в 1859 році оженився з Жофією Мастною. У 1864 році Карел Яромир Ербен став директором допоміжних канцелярій празького маґістрату. Помер Карел Яромир Ербен 21 листопада 1870 року в Празі (Чехія, Австро-Угорщина).

Карел Яромир Ербен відомий насамперед як збирач чеської народної поезії, фольклору загалом. Як і брати Ґрімм, вбачав в усній народній словесності відображення старих релігійних міфів, які з бігом часу були переосмислені й затемнені. Плодом цієї діяльності Ербена стали три томи «Народні пісні Чехії» («Písní národní v Čechách», 1842–1845), до яких увійшло 500 пісень; перероблене й розширене видання вийшло в п’яти томах під титулом «Простонародні чеські пісні та прислів’я» («Prostonárodní české písně a říkadla», 1864).

Основне своє завдання Карел Яромир Ербен вбачав у виданні фольклорних матеріалів, передусім чеських народних пісень. Порівнював їх варіанти, вибираючи з них текст, який найкраще відповідав первісному вигляду. На пісні дивився як на співані тексти, тож публікував і мелодії. Карел Яромир Ербен збирав і чеські народні казки. Найвідомішими стали казки «Злотоволоска» («Zlatovláska»), «Молодший брат» («Mladší bratr»), «Вечір» («Večer»), «Волоцюга» («Tulák»), «На кладовищі» («Na hřbitově»).

Карел Яромир Ербен зібрав і видав «Сто простонародних слов’янських казок і переказів в оригіналі» («Sto prostonárodních pohádek a pověstí slovanských v nářečích původních», 1865), до якої увійшло і кілька українських казок, узятих із «Записок о Южной Руси» (1857, т. 2) Пантелеймона Куліша та альманаху «Вінок русинам на обжинки» (1847, вип. 2) Івана Головацького. Карел Яромир Ербен зібрав і видав у власному перекладі «Вибрані народні легенди та перекази інших слов’янських народів» («Vybrané báje a pověsti národní jiných větví slovanských», 1869), куди увійшло 19 українських народних казок. У скороченому варіанті ця книжка вийшла під назвою «Слов’янська читанка» («Slovanská čítanka»).

Єдина поетична збірка Карела Яромира Ербена «Букет з народних переказів» («Kytice z pověstí národních», 1853) тісно пов’язана з усною народною творчістю. Друге розширене видання цієї збірки вийшло в 1861 році під титулом «Букет віршів К. Я. Ербена» («Kytice z básní K. J. Erbena»). Ядром цієї збірки є 12 віршів з розділу «Народні перекази» («Pověsti národní»), яким передує вірш «Букет» («Kytice»).

Карел Яромир Ербен не тільки збирав чеську народну творчість, але й писав на цю тему літературно-критичні праці. Він видав низку історичних праць, зокрема «Причинки до чеської історії, зібрані зі старих літописів руських» («Příspěvky k dějepisu českému, sebrané ze starých letopisů ruských»), «Зібрані писання Яна Гуса» («Sebrané spisy Jana Husa»).

За зібраними Карелом Яромиром Ербеном казками зняли чимало художніх фільмів, зокрема «Принц і Вечірня зоря» («Princ a Večernice», 1977, режисер В. Ворлічек), «Третій Принц» («Třetí Princ», 1982, режисер А. Москалик), «Букет» («Kytice», 2000, режисер Ф. А. Брабец).

Карел Яромир Ербен переклав і видав «Повість временних літ» («Несторів руський літопис», 1867), «Слово о полку Ігоревім» і «Задонщину» («Два співи давньоруські», 1869). Перекладав українські колядки, написав про них розвідку.

Карел Яромир Ербен підтримував творчі контакти з Іваном Срезневським, Осипом Бодянським, Яковом Головацьким.

Українською мовою окремі вірші Карела Яромира Ербена переклав Микола Терещенко ([Вірші] // Чеська поезія: Антологія. – Київ, 1964), казку «Золотоволоска» – А. Купрієнко (Київ, 1981).

Іван ЛУЧУК — для “Майдану”