Чеський письменник і сценарист Ян Отченашек (по-чеськи: Jan Otčenášek) народився 19 листопада 1924 року в родині небагатого теслі в Празі. Навчався у Торговій академії, яку закінчив у 1943 році. Потім певний час працював у Німеччині, а в 1944 році влаштувався на роботу на авіамоторну фабрику «Avia Letňany», де приєднався до нелегальної антифашистської молодіжної групи «Аванґард» («Předvoj»).

Після війни почав студіювати естетику на філософському факультету Карлового університету в Празі (в Яна Мукаржовського), але студій не закінчив через родинні обставини (у 1947 році в нього народився син Ян). У 1947–1951 роках працював в Асоціації хімічної та металургійної продукції службовцем із питань експорту. Від 1952 року працював в адміністративному апараті Спілки чехословацьких письменників, пізніше й першим секретарем Спілки.

У 1954 році в нього народився другий син Штєпан. У 1960 році вирішив стати вільним письменником, у 1966 році отримав звання заслуженого мистця Чехословаччини, у 1973 році почав працювати драматургом на кіностудії «Barrandov». Окрім того, що Ян Отченашек був плідним автором соціальної реалістичної прози, він був активним і відомим кіно- і телевізійним сценаристом. Помер 24 лютого 1979 року у Празі.

Писати Ян Отченашек почав після війни. Свої перші твори публікував у багатьох газетах і часописах. Написав низку оповідань, зокрема «Як Зденек по штанці прийшов» («Jak Zdenek o kalhotky přišel»). Перший роман Яна Отченашека має назву «Широким кроком» («Plným krokem», 1952). Це т. зв. «будівельний» роман про боротьбу трудового колективу за виконання дворічного плану; він став одним із кращих творів чеської «будівельної» прози. Роман «Громадянин Брих» («Občan Brych», 1955) став успішною спробою політичного роману про лютневий переворот 1948 року. Фабула його цілком проста. Звичайний молодик, правник Франтішек Брих, бідний син пралі з Жижкова, намагається йти в ногу з багатими ровесниками і дає себе намовити після війни переїхати на Захід. Його втягнули до дурнуватої афери з листівками, він починає панікувати. Він відважився на крок, до якого його намовляв старий знайомий промисловець Раж, тобто на еміграцію. Під час очікування в лісовій хатинці на перевідника, який мав їх переправити через кордон, виявляються характери окремих персонажів, а молодик Брих усвідомлює, що він не є жодним представником тодішньої капіталістичної буржуазії, тож не згоден з утечею. Він любить свою країну і хоче повернутися. Разом із ним повертається дружина Ража Ірена, якій її чоловік став чужим. Повертаючись із Брихом, вона зближується з ним і таким чином долає свою емоційну кризу. Повернувшись додому, Брих відверто розмовляє з Бартошем (партійним функціонером), сприймає його думки та стає законослухняним громадянином. Це роман про людину, яка не ототожнюється ні з соціалістичною революцією, ні з західною культурою. Вагаючись, головний герой поступово приходить до соціалізму. Тут Ян Отченашек відмовився від чорно-білої схеми позитивних і негативних персонажів, центральним героєм роману зробив не робітника, не функціонера, а інтелігента, який вагається. За мотивами роману «Громадянин Брих» у 1958 році був знятий однойменний художній фільм (режисер Отакар Вавра).

Новела Яна Отченашека «Ромео, Джульєтта і темрява» («Romeo, Julie a tma», 1958) належить до найкращих чеських творів, написаних тоді про війну. Дія твору відбувається у травні 1942 року, у ньому точно відтворено окупаційну атмосферу страху, яка оволоділа всім суспільством. Яскраво описані любовні стосунки, які розвинулися між гімназистом Павлом і єврейською дівчиною Естер, яку хлопець переховував від переслідувань. Розповідь закінчується трагічною самопожертвою дівчини, коли вона вирішує не наражати Павлову родину на небезпеку і приносить себе в жертву, втікши на вулицю, де її схопили окупанти під час облави і вбили. У 1959 році за новелою був знятий чорно-білий фільм (режисер Їржі Вайс), у 1997 році була здійснена телевізійна адаптація (режисер Карел Смичек).

«Кульгавий Орфей» («Kulhavý Orfeus», 1964) – це масштабний роман, у якому автор використав власний життєвий досвід підневільної праці. У ньому зображено життя та підневільну працю студентів його ґенерації, їхню нелегальну діяльність. У романі показані зусилля молоді брати активну участь у русі опору, не стояти осторонь визвольного руху під час окупації. Роман змальовує образ молодої ґенерації часів війни. Це історія п’яти друзів (одним із них знову є Павел), змушених працювати на празькому авіаційному заводі. Вони створили там повстанську підпільну організацію «Орфей». Через недосвідченість молодих героїв і відсутність співпраці з іншими групами всі їхні акції не мали успіху. Твір Яна Отченашека полемізує із приписуваною молоді бездіяльністю, в ньому багато розлогих внутрішніх монологів і дискусій головних героїв.

«Молодик за фахом» («Mladík z povolání», 1968) – це скептична еротична новела про старіючого письменника, невпинного завойовника жінок. У цій сатиричній новелі автор іронізує з надлишку еротичної проблематики в тодішній чеській прозі.

«Коли в раю дощило» («Když v ráji pršelo», 1972) – це роман про молоде подружжя інтелектуалів, яке втекло з Праги до Шумавських гір. Спочатку вони переживають ідилічний медовий місяць, але з ідеї перетворити старий млин на готель (що б могло принести їм благополуччя) нічого не виходить. Роман побудований на емоційних стосунках головних героїв, сила яких проходить випробування у примітивних життєвих умовах шумавського загумінку. Ян Отченашек назвав своїх Адама і Єву – Петром і Людмилою. Вони обоє пражани і знаходять земний рай у шумавській самотині, де вони перестали теоретично шукати щастя, а практично почали будувати затишну корчму, де б кожен почував себе, як удома. Від першого дня у них виникають перешкоди на шляху, але це лише підсилює їхній життєвий альянс. Роман написаний у формі щоденникових записів, він мав великий успіх у читачів.

«Спокуса Катаріна» («Pokušení Katarina», вид. 1984) – це значною мірою автобіографічний роман, в якому автор намагався критично примиритися сам зі собою. У ньому вирішуються ті ж теми, що і в романі «Громадянин Брих», але проблеми ставляться складніші, долається спрощеність основи «Громадянина Бриха». За сюжетом, чеський кінорежисер Їржі в тяжкій особистій кризі в хорватській Істрії, на острові Катаріна, зустрічає німецьку архітекторку Інґе; на їхні любовні стосунки суттєво впливає відмінність життєвого досвіду. Інґе притаманний еґоцентричний стиль життя, який контрастує з соціалістичною візією й анґажованістю Їржі. І саме ця відмінність є для Їржі спокусою. Роман не був завершений, опублікований посмертно.

Ян Отченашек створив п’єсу на любовну тему «Вихідні посеред тижня» («Víkend uprostřed týdne», 1975).

Написав Ян Отченашек велику кількість сценаріїв для кіно й телебачення, зокрема за власними прозовими творами «Громадянин Брих» (1958), «Ромео, Джульєтта і темрява» (1959), «Весняне повітря» («Jarní povětří», 1961, співавтор Ладислав Гельґе, за романом «Громадянин Брих») і «Без німбу» («Bez svatozáře», 1963, співавтор Л. Гельґе, за романом «Широким кроком»).

Ян Отченашек створив сценарії, зокрема, і для таких художніх фільмів: «Скільки слів вистачить коханню» («Kolik slov stačí lásce», 1961, режисер Їржі Секвенс), «Вбивство по-нашому» («Vražda po našem», 1966, режисер Ї. Вайс), «Смерть мухи» («Smrt mouchy», 1976, режисер Карел Качиня, співавтори Павел Блюменфельд і Яна Штроблова).

Тісно співпрацював Ян Отченашек із режисером Ярославом Баліком, для художніх фільмів якого написав сценарії «Репортаж із петлею на шиї» («Reportáž psaná na oprátce», 1961, за Юліусом Фучіком), «Як украсти мільйон» («Jak se krade milion», 1967), «Та третя» («Ta třetí», 1968, за Ярославом Гавлічеком), «Закохані одного року» («Milenci v roce jedna», 1973, за епізодом із власного роману «Спокуса Катаріна»), «У кожній кімнаті жінка» («V každém pokoji žena», 1974), «Тінь летючого птаха» («Stín létajícího ptáčka», 1977). Для телефільмів Ярослава Баліка Ян Отченашек написав сценарії «Ромео і Джульєтта в кінці листопада» («Romeo a Julie na konci listopadu», 1972) і «Космас і пані Божетєха» («Kosmas a paní Božetěcha», 1978).

П’ятичастинний серіал «Був колись один будинок» («Byl jednou jeden dům», режисер Франтішек Філіп, співавтор сценарію Олдржіх Данєк) був знятий у 1974 році. Дія відбувається в одному будинку (№ 12) в Празі на вигаданій Баґуновій вулиці. У серіалі охоплено період до, під час і після Другої світової війни. Домовласник, радник Нерудний має чотирьох синів, яким дав імена античних героїв: Ахілл, Гектор, Патрокл і Паріс. Але жоден із них не справдив його сподівань. У будинку живе кілька людей, чиї долі переплітаються з долею чеського народу під час протекторату. Наприклад, власник тютюнової крамниці Соумар, якому постійно переносять крамницю в інше місце, боксер Арношт Тихачек, який не виграв жодного бою, поліціянт Ульч, який розривається між обов’язками та товариством, та інші персонажі. Всі разом вони переживають історичні події, які відбуваються в республіці (мюнхенська угода, німецька окупація, визволення). У будинку зявляються діячі опору, наприклад художник Дляск, який підтримує комуністів. Наприкінці серіалу мешканці будинку збираються на барикаді на Баґуновій вулиці, де нарешті зустрічають визволення Праги. Дев’ятичастинний серіал «Сьогодні в одному будинку» («Dnes v jednom domě», режисер Ф. Філіп, співавтор сценарію О. Данєк) було знято в 1978 р. як продовження серіалу «Був колись один будинок».

Останній сценарій Ян Отченашек написав для кінофільму «Кохання поміж краплями дощу» («Lásky mezi kapkami deště», 1979, співавтор Владимир Каліна), дія якого відбувається у 1930-і роки, у ньому багато автобіографічних моментів. У ньому йдеться про історію з празького Жижкова, коли швець Бурсик своїм способом воює проти заможнішого Батя, а сам виховує двох синів, які проходять через перші любовні спокуси та кохання. Режисером фільму був К. Качиня, який вдало із ностальгійними нотками відтворив унікальну атмосферу Жижкова 30-х років ХХ ст. Сам Ян Отченашек не дочекався виходу фільму на екрани через передчасну смерть.

Ян Отченашек отримав низку відзнак за свої сценарії, а в 1980 році на XVIII фестивалі чеських і словацьких фільмів у Кошицях був відзначений почесною нагородою за сукупний сценарний доробок (посмертно).

Інші автори створили декілька інсценізацій і театральних пєс за прозовими творами Яна Отченашека: за новелою «Ромео, Джульєтта і темрява» – Карел Урбанек (1959) і Саша Ліхий (1970), за романом «Кульгавий Орфей» – Ян Вацулік (1975), за романом «Громадянин Брих» – Франтішек Кожік (1978); також і художніх фільмів: за романом «Кульгавий Орфей» (1972, режисер Владимир Чех, сценарист Зденек Блага), за романом «Коли в раю дощило» (1987, режисер Магдалена Півонькова, сенарист Павел Гайний); а також і телевізійних адаптацій: за романом «Громадянин Брих» (1958, режисер Ева Садкова, сценарист З. Блага), за новелою «Ромео, Джульєтта і темрява» (1958, режисер і сценарист Е. Садкова; 1997, режисер К. Смичек, сценарист Петр Зікмунд), за романом «Кульгавий Орфей» (1966, режисер Ярослав Дудек, сценарист З. Блага). Новела «Ромео, Джульєтта і темрява» покладена в основу однойменної опери Яна Франка Фішера (1962).

Лірична комедія на три дії Яна Отченашека і Ярослава Баліка «Ромео і Джульєтта в кінці листопада» (опосередкований переклад М. Оверчук) була поставлена у львівському театрі імені Марії Заньковецької (прем’єра відбулася дев’ятого грудня 2011 року), і далі з успіхом йде на цій сцені.

Іван ЛУЧУК — для “Майдану”