Сьогодні вдалося локалізувати початок історії театрального життя у Дрогобичі від перших Різдвяних постановок при монастирській школі отців Василіан у 1845 році до гімназійних театрів 1870-1880-х років, а також мандрівних театрів початку минулого сторіччя.

Також відомо про безліч театрів, які діяли приватно, зокрема під егідою громадських товариств різних національних громад Дрогобича до 1939 року.

А ще існували театри приватних гімназій, шкіл, учительської семінарії, виробничих об’єднань, промислових підприємств та військово-спортивних організацій.

44495412_1944117395654929_3918566755999416320_o

 

До речі, наступний театральний ювілей у Дрогобичі дає нагоду презентувати цілковито нові джерела з історії театру Дрогобича та його витоків зокрема. Нинішня ж історична розвідка стосується джерела, яке з одного боку віддзеркалює ритм театральних гастролей міжвоєнної доби в Дрогобичі, а з іншого демонструє увесь абсурд численних випадків, які траплялися під час репетицій та прем’єр, і тим самим відвертали увагу акторів від фінансових реалій та апетитів мешканців нафтового простору «Галицької Каліфорнії».
***
Досліджуючи «жовту пресу» Дрогобича кінця ХІХ – першої половини ХХ сторіччя чи то у пошуках інформації про глобальний розвиток міського простору Дрогобича періоду нафтового буму 1880-1890-х років, чи то під час встановлення впливів на фінанси магнатів, середніх міщан і простих людей з боку «світової пані» – економічної кризи 1932-1933 років -, дослідник часто натрапляє на факти про доволі таки драматичні історії із буденного життя, які нагадують витівки  сучасної доби “
Apple”.

І якщо в технічному сенсі ці епохи дійсно різняться колосальними змінами технічного прогресу, то у сенсі живих людських взаємин усе традиційно залишилося на своїх місцях.

Зрештою чи не кожному зрозуміло , що звичні бажання людей незмінні – від причин леґендарних подій битви за улюблену Трою і до спонуки до масових пограбувань та кримінальних авантюр «Галицької Каліфорнії» в Бориславі, Дрогобичі, Східниці, і навіть у кожному знаних Нагуєвичах.

І саме такі історичні факти дослідникам чомусь ближче душі. Можливо тому, що цікавіше вишукувати відповіді на запитання: «…навіщо ж наші предки чинили так, а не інакше?». З іншого боку, додаткових відповідей не потребує те, що найбільш ласими місцями для представників одної із найдавніших професій – шахраїв, завжди були не тільки храми, банки, приватні вілли, але й звичні перехожі, театри, і ба більше (цілко нове та незвичне в історіографії) – багаті дружини відомих гастролерів і директорів театрів.

Скажімо одною із найвідоміших грабіжницьких мафій на Дрогобиччині початку ХХ сторіччя була “мафіозна труппа” організована кишеньковим злодієм Іваном Горнакевичем з Волянки, Францішком Гессдорфером зі Львова та Маєром Ґроссом зі Стрия, яка переслідувала людей нафтового краю у тих місцях, де здавалося б ніхто наважився вчинити гріха.

Наприклад, 11 червня 1900 року під час відпусту в дрогобицькій церкві Пресвятої Трійці серед інших мирян, ця группа вкрала  в східничанина Сенька Бобешка  20 корон. Загальні ж збитки становили 54 корони, без урахування приватних речей і навіть люльок для куріння. Подібний випадок стався й у дрогобицькому костьолі 28 січня 1902 року, коли під час чийогось шлюбу 13-літня Павліна Дурнота поцупила з гаманця східничанки Ельжбети Монтоколі 24 корони.

Серед цікавих історій судових справ, пов’язаних із театральним життям Дрогобича, які вдалося дослідити, є жива історія 1937 року, що трапилася у Дрогобичі на вулиці Міцкевича в театральній гардеробній відомого в Європі польського театру «Весела Банда». Хто зна, може через збіг із назвою театру​, але так розпорядилася доля, що саме дружину директора цього театру під час вистави пограбували безпосередньо у гардеробній.
Історія розпочалася із того, що десятого липня 1938 року на міській площі Дрогобича, що знаходилася навпроти єврейського товариства«Зірка» (Gwiazda), розташував свої намети художньо-літературний театр, який у 16 сценах двічі на день показував виставу присвячену темі провінційних банд.

Журналісти рубрики «Нафтового басейну» у вечірньому випуску львівської газети «Хвиля» від 17 липня 1937 року опублікували інформацію про те, що історія із пограбуванням трапилася у «липневому Дрогобичі», досить зухвалим методом взломом гардеробної дрогобицького театру .

Саме під час виступу артисток театру «Весела банда», які грали виставу на сцені міського театру на вулиці Міцкевича (радше за все на кону «Соколів» або будинку філармонії) у гардеробну проник злодій, який поцупив торбинку дружини театру пана Камінського, у якій зберігалися 40 злотих готівкою та коштовні прикраси вартістю у 2 300 злотих. Слідчий відділ поліції Дрогобича до ранку зумів відшукати театрального злодія, яким виявився син візничого фінансової управи міста 30-літній Казімєж Чупкевич.

Суд завершився вердиктом: шестимісячне ув’язнення у дрогобицькій тюрмі, також мав поважні проблеми батька підсудного – головного перевізник міських фінансів. Слідство з’ясувало, що під час вистави грабіжник зумів заховати цінну біжутерію у певної Юзефи Плісак, яка мешкала на вулиці Нижня Колійова. Врешті біжутерію було повернено дружині директора театру, проте після ув’язнення прокуратура зобов’язалася винести додатковий, біль суворий вирок.

P. S. В наукових статтях прийнято передовсім розписувати вступ, основний текст та висновки, тому в цій короткій науково-популярній розвідці на завершення додамо просту історичну мораль із цієї історії: «Ніколи не грабуйте жінку директора театру, бо вам загрожуватимуть шість довгих місяців на Трускавецькій і хто зна що іще потому…». Хоча усе залежатиме, як і в далекому 1937-му від характеру пана Камінського .

Джерела і література:
1.Kronika / Podczas odpustu // Tygodnik samborsko-drohobycki: czasopismo polityczno-społeczno-ekonomiczne. – № 21. – 1900. – S. 3.
2.Kronika / Przszła pociecha // Tygodnik samborsko-drohobycki: cyasopismo polityczno-społeczno-ekonomiczne. – № 5. – 1902. – S. 3.
3. Z KRONIKI TEATRALNEJ / Kronika Zagłębia naftowego. (Od sprawozdawcy „Chwili”) // // Chwila. Wydanie wieczorne. – № 883. – 10.07.1937. – S. 10.
4. Schwytanie sprawcy zuchwałego włamania do garderoby teatru w Drohobyczu / Kronika Zagłębia naftowego. (Od sprawozdawcy „Chwili”) // Chwila. Wydanie wieczorne. – № 888. – 16.07.1937. – S. 10.