У збірці відомої письменниці  зібрано вірші, які зродилися на румовищі дому, минулого життя, на дорогих серцю уламках пам‘яті, яка залишається болісною, поки ти живий. З чого народжуються вірші? Еліна Свенцицька написала книжку поезій з цього нашого божевільного часу, який минуле закинув у майбутнє, переплутав умовне і теперішнє, з часу війни, яка колись почалася, але не знає, коли закінчитися. Ці вірші народилися з того абсурдного стану, коли все звичне і щоденне стає чужим і вже не твоїм. І вже тоді ти знаєш:

Нас усіх чекає чужина.

Вийти в непорушність невідому —

І шукати в моторошних снах

Речі, що лишилися від дому.

26731311_1556703091112324_323941080506676063_n

Презентувала Еліна Свенцицька свою книжку у Києві, Львові, інших деяких містах. Тепер уже дійшла черга й до Дрогобича. Й це не випадково.

Вперше у нашому місті літературознавиця та письменниця Еліна Свенцицька побувала рівно рік тому, відтак – уже цьогоріч у червні – була учасницею Восьмого міжнародного Шульцівського фестивалю. І, як говорить сама, “хотіла б частіше сюди повертатися”, вважає місто схрещених стежок Франка й Шульца одним із своїх, близьким за настроєм та духом.

FB_IMG_1540820268650-430x287

Тож не проґавте можливости зустрічі та спілкування зі справжньою поезією та її авторкою.

FB_IMG_1540820276973-430x287

На вас  чекають 14 грудня о 14 годині 30 хвилин (пів на третю) у читальній залі  міської бібліотеки імені В’ячеслава Чорновола.

rechi_sho_lushulusya_vid_domu_0

Довідка:

Еліна Свенцицька – українська письменниця, філолог, літературознавиця.

Доктор філологічних наук, професор Донецького національного університету імені Стуса, професор катедри філологічних дисциплін та міжмовної комунікації Інституту філології і журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Авторка не одного десятка цікавих і змістовних досліджень з російської прози та поезії (зокрема «срібного віку», статей про творчість Миколи Гоголя  та Ісаака Бабеля), також в її доробку сім книг прози та поезії, створених впродовж майже двох десятиліть плідної літературної активности.

Еліна Свенцицька

***

Нісенітниці ніч шепоче,

Дім зсутулений і непевний.

Розлилися хіна та оцет

Там, де був садочок вишневий.

 

І, щоб вижити в царстві соннім,

Ми серця фарбуємо чорним,

І підемо за втомленим сонцем

Шляхом сморідним коридорним.

 

З головою — зі страшного холоду,

Із шиєю — з жахливого холоду,

Зі спиною — із жорсткого холоду,

З очима — з безмежного холоду,

З руками — з пекельного холоду,

Із тілом — з неозорого холоду.

…Аби гріти тіло своє пухирчасте

Коло чужого вогню.

 

47250478_1987316328050996_9142103589097832448_o

Plakat

Світлини Леоніда Ґольберґа та з архіву Е. Свенцицької