ЗАМИКАЄТЬСЯ РІК
Замикається рік,
Мов той зáмок, старими ключами.
Що приніс, що прорік,
Що зробив з безпорадними нами?
Ми, мов те цуценя,
У високих залах блукали.
Щось несли навмання,
І луна за нами лунала.
Замикається рік.
Ми чогось навчились у ньому.
Стаємо на поріг
І прощаємось з цим незнайомим…

***

Я тінь запрошую на танго.
Хоч я не вмію.
До неї серце виніс Данко,
А ми – надію.
На ваші вибори і фарси,
І всі цинізми
Зтанцюємо: Венера з Марсом
В анахронізмі.
У новорічну ніч святкову
Дивитись мушу,
Що тінню в сутінь ялинкову
Пани притрушать.

***

В Україні скучаю за мовою.
Може, скажуть, не першочерговою,
Не єдиною-хлібнашнасущною,
Та болить,та аж нудить,та сушить за нею.
Промовляй до мене українською
Час від часу, подільсько-поліською,
Чи лемківською, чи полтавською,
Щоб наситити душу бунтарськую.
Так, смачні інші мови, чудові,
Та від рідної – світобудова.

***

Чи я можу тебе торкнутись
Свіжим подихом через простір?
Як звучати і як почути?
Як до серця прийти у гості?
Якщо голос не має сили,
Як душа може сили взяти,
Щоби крила її носили?
…А ще тілом не посковзатись.

***

Я человек. И я всегда в плену
У собственных своих ограничений.
Я не увижу то, что не пойму,
Не выйду из течения влечений.
Несу судьбу, как ракушку молюск,
Её растя и ею обрастая.
Я не о том Непознанным молюсь,
Чтоб вывело меня за край, из стаи
Моих пределов, мыслей, смыслов, дел,
Что мне знакомы,мной пред всеми чтимы.
…А, если бы расширить свой предел,
Какие дали стали бы хотимы?
Какой язык был мной изобретен
Для новых смыслов,чувств и ощущений?
Какой бы путь был мною обретен?
Как встречен был Непознанными Теми?
И ракушка размером в целый мир
Иль крылья совершеннее, чем мысли,
Меня несли на совершенства пир,
Иль новыми безумьями повисли?
Так что, благословение – предел?
Защита? Обреченность и уродство?
Я б устрашился или захотел
То свойство, безграничие и сродство?

РОЖДЕСТВЕНСКОЕ ГАДАНИЕ
Снег.
Все исчадья к нам. По первопутку –
Стремятся познакомиться. Минутку!
Я ставлю чайник на плиту
И что-то, развлекая их, плету.
И со свечи, стекая, капли воска,
Застыв, приобретают формы Босха.

И ты приедешь, милый мой, ко мне:
Мне с мыслями нельзя наедине.

***

Я сошью себе платье
Ослепительного цвета:
Попугайских объятий
Или ультрофиолета ,
Или бриза морского,
Или кожи девичьей…
Ну чего -то такого –
Безо всяких приличий,
Чтобы было, как дома,
Или горном походе,
Вообщем, как со влюбленным,
А не в чем люди ходят…

 

ДУРАЦКОЕ
Вот посмотри, что все вокруг женаты.
Ну развелись, ну снова поженились.
А я черчу, не съездила куда-то,
Не встретила и даже не приснилась.
Зато в моем проекте поселились
Молодожены, завелись ребята…
И новый дом из мыслей моих вылез –
Вот в нём мы и поселимся когда-то..

***

Никто не знает, как она чудит,
Как вечерами вызывает бури,
Как шаровыми молниями бурит,
Как астероидным дождем чадит…
А утром тишь, она не бедокурит,
Не кофеманит, не бурчит, не курит.
Всё потому, что ласку и заботу
Так всеобъемлюще берет с нее работа.

КОЛЫБЕЛЬНАЯ
НОВОГОДНЕГО УТРА
Безмятежным сном ребёнка
Можно спать, отбросив всё,
И рождественская ёлка
Непременно принесёт
Избавленье от печали
И печали новые.

… Как мы Новый год встречали,
Как нас бережно качали
Веточки еловые.

Олена ГРИЦЮК

Довідка:

Грицюк (Загреба) Олена Віталіївна – поетка, архітектор, лялькарка, бард.

Народилася 1974 року в Кривому Розі, але рідним вважає Чернігів, у якому прожила багато літ.

Там відвідувала  художню студію у школі навчалася у фізико-математичному класі. Професію архітектора здобувала спершу  у Дніпрі, відтак  у Києві. Закінчила аспірантуру.

В столиці займалася науковою діяльністю, виступала на конференціях, публікувала статті з архітектури .

Авторка майже двох сотень  архітектурних проектів різноманітних об’єктів в різних регіонах країни, зокрема – церков. І більшість проектів уже стали реальністю. Працювала головним архітектором будівельної компанії «РіСТ» холдингу «Trade-line».

Від 2009 року член Конгресу літераторів України і творчої організації самодіяльних художників Чернігова «Деснянська Палітра».
Вірші лунали та пісні на слова Олени лунають на радіо та телебаченні, публікувалася в часописах  “Літературний Чернігів”, “Борисфен”, “Дивосад”, “Соты” та інших, авторка декількох збірок поезій.

Графіка, живопис і створений для сина єдиний в Україні домашній ляльковий театр виставлялися на двох колективних і восьми персональних виставках.

Двічі виставлялася в Дрогобичі.