Зазвичай переконання виховуються з дитинства, і цілком природно, коли людина права або ліва. В основному політична система і повинна складатися з двох великих блоків – правого і лівого, і декількох невеликих партій, які мають золоту акцію щодо врівноваження системи. У нас же 150 партій, 30 кандидатів у президенти – і все без ідеології.

Деякі інтуїтивно є ідеологічними. Припустімо, Порошенко виступає як типовий правий політик. Скажімо навіть – правоцентристський. Хоч він і не озвучує це в такому вигляді. Його партію можна було б вважати прообразом майбутньої правоцентристської сили України. Але у нас будь-яка невдача на виборах – як президентських, так і парламентських – веде до відходу партії в нікуди. Ні нарощування досвіду від виборів до виборів – чого б не сталося, якби існувала ідеологія.

Ось в Ізраїлі вже кілька років при владі коаліція правих. І у лівих немає ніяких шансів – за таких сьогодні в Ізраїлі готові голосувати п’ять відсотків. У нас же навіть з’ясувати не можна. Соціологічні дослідження в Україні не оперують ідеологіями – правими, лівими та іншими. А в центристську ідеологію я не дуже вірю, тому що вона як флюгер.

Зеленський з цієї точки зору поки що незрозуміло хто. Наприклад, Тимошенко – свідомо чи ні – є лівою, може лівоцентристською. Тому що вона дає обіцянки, наприклад, знизити ціни на газ. Може вони й популістські, але популістами можуть бути як праві, так і ліві. Однак якщо у нас третина електорату готова голосувати за популістів, то природно, що кожен політик мимоволі стає популістом, якщо у нього немає сильної сили волі.

Тому я і не можу розташувати Зеленського в якомусь кутку спектра, не розумію його ідеології. Підсвідомо мені хочеться розташувати його в лівоцентристській частині, але це тільки мої відчуття. Думаю, що відповідь ми отримаємо тоді, коли він не вийде в фінал, але займе важливе – третє чи четверте – місце. Подивимося, кому він віддасть свої голоси. Якщо підтримає Тимошенко, значить, теж інстинктивно лівоцентрист, Порошенку – правоцентрист. Звичайно ж, якщо буде діяти на підставі внутрішніх переконань, а не договірних.

Тому почекаймо із Зеленським. Адже були випадки, коли актор ставав президентом – правда до цього він був губернатором, і дуже серйозного штату Каліфорнії, з її Кремнієвою долиною, туристичними бізнесами і Голлівудом. Рональд Рейґан був вдалим губернатором і явно правим політиком, з яким не було ніяких двозначностей – в декларуванні, поведінці, ідеології.

Наші ж досі соромляться про себе заявити, а то раптом електорату хочеться бути лівим, а вони хочуть сподобатися і лівим, і правим. Але так не буває, треба бути вірним самому собі.

У стабільних країнах людина голосує за консерваторів у Англії, тому що так робили його батьки, дідусі, прадідусі, але іноді й переходить у інший табір. Хоча це швидше виняток, ніж правило. Бувають навіть конфлікти в сім’ях.

Але не маючи нормального соціально-економічного поділу мас, дуже складно формувати політичний спектр – він будується не зверху, а знизу. І як тільки зміцнюється середній клас, відразу з’являються ліво- і правоцентричні складові, ліберальні або консервативні.

Зеленський же не сказав, що буде точно слідувати вказівкам українців. Він хоче почитати їх пропозиції, і я думаю, що вони будуть різні – від крайніх правих до крайніх лівих. Ось і поговоримо тоді, коли Зеленський щось вибере.

Йосиф ЗІСЕЛЬС,

Голова Асоціації єврейських організацій і громад України,правозахисник

Джерело -НВ