У соціальній мережі Фейсбук один із східницьких підприємців закономірно обурюється й ставлять  риторичне запитання: чим займалася міська влада та керівництво водоканалу від часу  ухвалення Закону «Про ринок електричної енергії», який був оприлюднений на офіційному сайті Кабінету міністрів України 13 квітня 2017 року. Півтора року всі знали, що від першого січня 2019 року відбудуться зміни порядку розрахунків за електроенергію, проте жодного кроку для вирішення проблеми не зробили, а ставлять на коліна як Східницю, так і весь Борислав.

Східницький селищний голова Іван Піляк обґрунтування водоканалу, що обмеження у подачі води викликані необхідністю уникнення нагромадження боргів перед енергетиками, сприймає скептично. «Візьмімо, для прикладу, – наголошує очільник Східниці,– економічне становище водоканалу в Дрогобичі. Воно виглядає не надто привабливо: вісім мільйонів гривень  складає заборгованість споживачів у Дрогобичі і 12 мільйонів сягає борг Трускавецького водоканалу. Пару мільйонів за стоки Дрогобичу заборгував Борислав. Отже, загальний борг споживачів перед Дрогобицьким водоканалом перевищує 20 мільйонів гривень. Це реальні цифри, які знаходяться у вільному доступі та якими оперує директор Дрогобицького водоканалу Роман Шагала. Але навіть за таких обставин керівник водоканалу в Дрогобичі продовжує говорити, що підприємство буде подавати воду споживачам цілодобово. Це дає підстави стверджувати, що виробнича діяльність Дрогобицького водоканалу ведеться належним чином».

Натомість зрозуміти, що відбувається з водою у Бориславі, людям складно. Бо з водою у бориславського комунального підприємства “Водоканал” чи, як його тепер назвали, «Вододар» завжди були проблеми. «Обмеженням у подачі води в Бориславі та курортному селищі Східниця сьогодні нікого не здивуєш, бо її зазвичай немає. І невідомо, чи буде. То водозабір замулило, то вимкнули світло, то аварія на трубопроводі, то якась інша причина. Люди постійно живуть в очікуванні, що щось обов’язково трапиться,  й води не буде», – зазначає Іван Піляк.

– Декілька років тому, – продовжує розповідь Східницький селищний голова, – пансіонати, готелі та приватні садиби курорту платили водоканалу за воду наперед, щоб енергетики не відєднували насосну станцію у селі Рибник Дрогобицького району від електропостачання. Всі десь думали, що воно так і повинно бути. Проте, коли водоканал зробив у Східниці усіх споживачів злодіями, коли під час регулювання тарифу та графіків подачі води ніхто не зважає на Східницю, ба більше: ставлять перед фактом, що там лише одні злодії, то маємо те, що маємо. Східниця почала відстоювати свої права та шукати шляхів вирішення проблеми.

– Повірте мені, – наголошує Іван Піляк, що від того часу, як у Східниці від початку  року не стало води, ніхто не йшов до селищної ради з’ясовувати причини її відсутності. Люди звикли, що до Борислава додзвонитися неможливо. Усі знають, куди би ти не дзвонив, ні директор водоканалу, ні заступник, ні диспетчер – ніхто не піднесе слухавки, а якщо хтось і піднесе, то, я так розумію, нічого путнього, окрім звинувачень у злодійстві, у відповідь почути годі.

Обурені відсутністю води люди зрозуміли, цього разу не дадуть собі ради із знахабнілим керівництвом водоканалу і написали декілька скарг– у тім числі на прокурора та ГУ ДСНС України у Львівській області. Тільки написали – вода відразу з’явилася. Подачу води було також відновлено, коли депутати Східницької селищної ради почали з’ясовувати причини її відсутності -виїхали  безпосередньо на станцію очистки «Бухів», що розташована на однойменній горі в околицях Східниці. Людей відверто обурював факт, що вода появилася у селищі, як тільки вони почали порушувати питання про причини її відсутности. Відразу в трубах з’явився необхідний тиск, і насос на водозабірній станції у Рибнику Дрогобицького району зумів наповнити резервуар чистої води на горі Бухів до необхідного рівня, який дозволив здійснити  подачу води у  Східницю.

З’ясуймо, що ж таке подача води у Східницю. Для бориславського водоканалу вона зводиться до необхідности наповнити водою резервуар-тисячник, що розташований на території станції очистки води «Бухів» на околиці Східниці. З цього резервуару вода самопливом подається до Східниці та Борислава. Депутати Східницької селищної ради також з’ясували, що вода до селища подається лише «за дзвінком» із Борислава. Наразі не відомо, кому саме у бориславському водоканалі належить виключне право вирішувати подавати у Східницю воду чи ні. Проте факт, що бориславські комунальники рекомендували вихователям дитячого садочку Східниці, який  потерпав без води п’ять днів, топити сніг, щоб отримати для потреб дітей воду, дає підстави стверджувати, що підприємство має проблеми не лише з економікою. Із людяністю та мораллю тут також мають серйозні негаразди.

Сьогодні ніхто конкретно не може сказати скільки води споживає селище-курорт. У свій час за ініціативи селищного голови Івана Піляка коштом підприємців Східниці на виході із резервуара-тисячника, з якого подається вода у селище, було встановлено лічильник, який рахував, скільки води йде на Східницю. Але, як стверджують самі східничани, працівники бориславського водоканалу розбили цей водомірний прилад. На їхнє переконання, вивести його з ладу не міг хтось сторонній: лічильник знаходився на території водоканалу в облаштованій та замкненій шахті, ключ від замка якої зберігався у працівників водоканалу. «Ми йшли назустріч,– наголошує селищний очільник, – хотіли зорієнтуватися, скільки води споживає селище. Але виглядає на те, що це водоканал не цікавило. Звинувачувати завжди  простіше, аніж чесно виконувати покладені на тебе обов’язки».

Відвертою неправдою називає Іван Піляк твердження директора бориславського водоканалу або  «Вододару» Ярослава Лопушанського, що з його боку на адресу Східницької селищної ради було скровано офіційне звернення про фінансову підтримку підприємства, яка б дозволила забезпечити беззупинну подачу води селищу. «Станом на 23 січня, – наголошує Іван Піляк, – ані жодного листа, ані жодного слова з вуст директора «Вододару» чи міського голови Борислава про те, що водоканалу треба дати гроші, я не чув – ні в листі, ні у розмові. Єдине про що було наголошено директором водоканалу Ярославом Лопушанським у розмові, – що треба було б зустрітися та обговорити проблеми водопостачання Східниці. Але далі , справа так і не посунулася. Жодного запрошення від міського голови Борислава чи того ж таки директора бориславського водоканалу так і не надійшло, хоч я був готовий їхати на ці перемовини».

Селищний голова розповів, що водоканалу практично в Східниці немає. «Всі навчилися переадресовувати скарги на селищну раду, хоч остання немає жодного стосунку до питань водозабезпечення курорту. Навіть якщо ви подзвоните із Східниці диспетчеру водоканалу в Борислав, то він переадресує вас із своєю проблемою до селищної ради», – наголосив Східницький селищний голова.

– За дев’ять років мого головування, – розповідає Іван Піляк, – коштами підприємців в Східниці було прокладено нові руротяги, що дозволило ліквідувати на території селища усі витоки. У Східниці, –наголошує пан Іван, – витоків нема, бо це обличчя Східницької селищної ради. Селищна рада силами комунального підприємства «Господарник» ліквідовує на території селища кожен витік, аби люди не бачили  безгосподарности. Проте це зовсім не означає що витоків немає навколо Східниці чи на віддалених від центру вулицях. Он коло садиби східницького депутата вода тече третій рік – і жодної реакції. Депутат рік просив водоканал ліквідувати витік, але марно: вода надалі тече…

– Я від 2015 року –продовжує розповідь селищний голова, – директора водоканалу в Східниці не бачив взагалі. Ви уявляєте, як можна так керувати підприємством, щоб не контактувати із головою місцевого самоврядування, куди ти подаєш воду і у той же час стверджувати, що у Східниці всі злодії, бо масово крадуть воду. Сьогодні, якщо б у Бориславі був нормальний керівник водоканалу, в селищі можна було б кожен будинок забезпечити централізованим водопостачанням. Але у Східниці ситуація виглядає по-іншому: жоден  господар не вірить водоканалу і ставить баки запасу води. Кожен менш-більш нормальний себе готель має «водовозку» і забезпечує себе і людей привозною водою. Усі ті дописи у соціальних мережах про непомірні апетити східницьких басейнів, що споживають тонни води, я не інакше, як відвертим невіглаством назвати не можу. Мушу пояснити: басейни  сьогоднішні заповнюють раз на рік або надва роки, і увесь цей час їхня система працює із цією водою, проводячи її очистку, підігрів та фільтрацію, бо люди просто не заходитимуть  у холодну та неочищену воду. Якщо розділити потреби на рік, то басейни в день потребують не більше 50 – 70 літрів води для поповнення, що в структурі водоспоживання відпочинкового закладу надзвичайно мало. Таку кількість води можна поповнити без особливих проблем і без централізованого водопостачання.

Слід зазначити, що, окрім централізованого водопостачання, яке здійснюється бориславським водоканалом, Східниця має власний водозабір «Лужанки» із закинутою системою водозабезпечення. Ця система водопостачання була збудована ще за часів Австро-Угорщини у період промислового розвитку селища. Кажуть, що ця реанімована система водозабезпечення із власним водозабором дозволила б  східницьким відпочинковим закладам без особливих втрат пережити збої, які набули у роботі бориславського водоканалу системного характеру.

– Людям, – наголошує Східницький селищний голова, – відверто нбридло, коли ти ніби йдеш бориславському водоканалу назустріч, перераховуєш їм гроші, а тебе без будь-яких пояснень залишають у розпал відпочинкового сезону без води і образливо та безпідставно  називають злодієм.

Звинувачення у несанкціонованому відборі води на адресу Східниці стало складовою частиною взаємин водоканалу та Східницької селищної ради. Напередодні нового року звинувачення у несанкціонованому відборі води пролунало на адресу Східницького селищного голови Івана Піляка. І хоч через п’ятнадцять днів компетентна комісія того ж таки бориславського водоканалу факту несанкціонованого відбору води не виявила, перед Іваном Піляком досі ніхто так і не вибачився. А це неприпустимо.

– Не може бути так, – наголошує Іван Піляк, – аби представники невідомої приватної фірми ходили селищем перевіряти людей і відмовлялися надавати бодай  якийсь документ, який підтверджує їх право на здійснення цих перевірок. Я не вірю, що директор бориславського коммунального підприємства «Вододар» може будувати у Східниці безпосередньо на водогоні водоканалу приватний готель, без попереднього погодження  своїх дій із міською радою.

Водоканал чи, точніше, «Вододар» є комунальним підприємством міста Борислава. Декілька років тому Східницька селищна рада зверталася до голови ліквідаційної комісії тодішнього КП «Бориславводоканал» з клопотанням, щоб підприємство передало селищній раді частину труби, якою подається вода із водозабору в Рибнику на очисні споруди «Бухова» та до Східниці. Логіка прохання зводилася до того, що коли Борислава не здатен забезпечити курорт водою, то Східницька селищна рада сама візьметься за вирішення цієї надзвичайно важливої проблеми для селища-курорту й виділить окрему частку Східниці у спільному комунальному майні Борислава, під юрисдикцією якого селище знаходиться від 1960 року. На жаль, подібна пропозиція не знайшла розуміння та підтримки з боку бориславської влади.

Як пояснив Східницький керівник, Бориславська міська рада стверджує, що засновником комунального підприємства «Бориславводоканал» чи «Вододар» є Бориславська міська рада, отже виключне право розпоряджатися майном водоканалу належить саме їй, а Східницька селищна рада тут ні до чого. Це при тім, що мешканці Східниці тривалий  час працювали у Бориславі, а податки від діяльності східницьких підприємств надходили до  міської  скарбниці Борислава. Найбільші досягнення НГВУ «Бориславнафтогаз» радянської доби у нафтовидобутку також пов’язані із Східницею. На східницькій землі розташована також переважна частина водогонів того ж таки бориславського водоканалу та очисні споруди «Бухів». Бориславський водоканал, а тепер уже новостворене комунальне підприємство «Вододар», має борги перед Східницькою селищною радою, адже не платить за користування цією землею.

На переконання Івана Піляка, підходи до вирішення питань водозабезпечення Східниці та міста Борислава позбавлені логіки. Якщо зростає вартість електроенергії, то, відповідно, ростуть затрати водоканалу на подачу води. Тож  логіка зобов’язує міську адміністрацію пропорційно до зростання вартості електроенергії переглядати у бік збільшення тариф на воду або шукати у бюджеті міста кошти для компенсації затрат, пов’язаних із зростанням вартости електричної енергії. Натомість у Бориславі починають говорити, що ми не йдемо на підняття тарифу. На кого розрахований цей дешевий популізм, для Івана Піляка залишається загадкою.

Селищний голова Східниці переконаний, що шляхом обмежень та підняттям тарифу  досягнути ефективної діяльності водоканалу не реально. Проте щоразу, коли у Бориславі вирішується питання чергового підняття тарифу на воду, відстояти свою принципову позицію до формування тарифу на воду та розвитку водоканалу Івану Піляку не вдається. Для результативного голосування виконком Бориславської міської ради мобілізовує своїх членів із числа мешканців Борислава, щоб кількісною перевагою переголосувати принципову позицію у цьому питанні представників Східниці – селищного голови Івана Піляка та головного лікаря Львівської обласної лікарні відновного лікування у Східниці Олега Мирки.

Східницький селищний голова Іван Піляк відверто не розуміє, як мешканці Східниці разом із власниками відпочинкових закладів курорту мають сприймати подібні факти. Як після таких кричущих випадків ігнорування інтересі селища, підприємці Східниці мають дати кошти для підтримки бориславського водоканалу. Як депутати Східницької селищної ради , бюджет якої формується за рахунок обов’язкових платежів суб’єктів підприємницької діяльності курорту, зможуть підтримати рішення про виділення коштів на підтримку комунального підприємства Борислава, яке не лише відверто ігнорує потреби селища, але й зробило усіх східничан та підприємців злодіями. Це по-перше.

По-друге, – продовжує наводити аргументи Східницький селищний голова, – як пояснити людям, чому ми повинні додатково дотувати бориславський водоканал, якщо Східницька селищна рада в середньому за рік сплачує від шести до семи мільйонів гривень  податків до бюджету Борислава. Мушу зазначити, – наголошує пан Іван, – що за дев’ять років мого головування Східниця не отримала жодної  копійки з Борислава для підтримки чи то школи, чи садочка, чи то будинку «Просвіти», які, до речі, знаходяться на балансі міста Борислава. Сім мільйонів щорічно бюджет Борислава отримує від Східниці. Якщо взяти п’ять років, то набігає 35 мільйонів, то невже із тих коштів, що сплачує Східниця, місто не здатне знайти 180 тисяч, щоб забезпечити селище водою?

– На жаль, – зауважив Східницький селищний голова наприкінці нашої розмови, – у питаннях водозабезпечення курорту чистою питною водою нічого не змінилося. Проблеми як були, так і залишилися. Увесь цивілізований світ сьогодні живе в умовах раціонального використання води, не відчуваючи проблем із водопостачанням. А у нас – як тільки «високий сезон», так і розпочинаються проблеми із водозабезпеченням. Складається враження, що це або прихована змова, або яскравий  факт неефективного керівництва підприємством, який чомусь вперто не здатна побачити міська влада Борислава.

Маркіян ВОЛЯНСЬКИЙ