Саме тоді неподалік  залізничної станції Крути на Чернігівщині, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, добровольчий Студентський Курінь з  трьох сотень  юнаків: –  студентів Університету імені Святого Володимира, новоствореного Українського Народного Університету та гімназисти Київських гімназій, –  відстоюючи право українців на власну державу, вступили нерівний бій із більшовицькими військами, чисельність яких налічуваламайже п’ять  тисяч.

Бій тривав лише п’ять годин. У полон було захоплено й відтак  розстріляно 28 юнаків. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.

В березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було ухвалено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва.

За кілька тижнів після бою під Крутами Михайло  Грушевський написав: “Недаремно пролилася кров тисяч українських інтеліґентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!”

І хоч про подвиг Героїв Крут згодом нас змушували забути  більш ніж на 70 років, а їхні могили  людцями з червоними  піднебіннями було зруйновано, подвиг під Крутами сьогодні є одним х яскравих прикладів боротьби за незалежність й звільнення від кремлівського ярма.

Офіційно День пам’яти героїв Крут Україна відзначає  відтоді,  як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті героїв Крут».

Уляна Кравченко  

ПІД КРУТАМИ

Радуйся, земле чорна, кріпка.
Тіла і крові причастя приймаєш…
Кров’ю насичене лоно твоє
зродить Титана,
Велетня помсти
за вчасну їх смерть!..

* * *

Сотні синів…
Воїнів лави упали…
віддали могилі…
Дух не упав…
Дух їх живе!
Полум’я блиск увесь —
Сонце здобути хотіли —
волю святу!..
Земле-могило!
В тобі та слава стрілецька не згине…
Чину не згине краса!
Ті, що під Крутами в бою упали,
могилу знайшли;
але колискою стане могила…
зродиться волі Жрець і Герой!

* * *

— Хто це? Хто сміє казати:
Неволя довічна…
Воля жде жертви…
Тільки… за жертву геройського чину —
воля здвигає Прапор!

* * *

Радуйся, земле!
Розкіш свободи —
жертвою чину — осягнеш…
Дні найщасливіші… найближчі…
дні, що ідуть, це наша Весна!
Радісне Розквіту Свято!
Вічності світло — Життя!!!

* * *

Радуйся, земле!
Любов’ю нашою ясна,
туга кріпка!
Кров’ю насичене лоно родюче
Велетня помсти,
Титана нам дасть!
(1918)

 

*****

 

Олександр Олесь  

ПІД КРУТАМИ

Ще до хутора далеко.
Натомився… шкода ніг…
Сніп під голову поклав я
І у чистім полі ліг.
Срібним лебедем у хмарах
Місяць весело купавсь,
Пір’я струшував із себе,
Може, сонцю усміхавсь.
Не згадаю, що до мене
Вітер тихо шепотів:
Мозок стомлений не вловить
Тихокрилих навіть слів.
Я заснув і спав, як камінь.
Коли чую — хтось прибіг
І схопив мене за руку.
Я отямитись не міг.
Срібним лебедем у хмарах
Місяць груди обмивав…
Біля мене з довгим крісом
Хлопчик змучений стояв…
«Що з тобою, де упав ти?!
Зранив голову свою?»
Сумно й гордо відповів він:
«Так, я впав… але в бою…
Ти не чув хіба сьогодні,
Як гриміли тут громи?
Бились з ворогом ми славно
І вмирали славно ми…
Я лежав і бачив очі
Карі, сині, голубі.
Як квітки цвітуть, сміються,
Ні сльозиночки тобі.
Оточив нас дужчий ворог,
Покосив усі квітки.
Обіцяли нам підмогу —
Не наспіли козаки…
Обіцяли нам набої…
Ах, коли б вони були,
Ми напевне їх розбили б,
Бо ми бились, як орли…
Десь захована там зброя,
Десь закопана в землі.
Ми тепер ідем шукати —
І ми знайдемо її.
Ну, а ти, як прийдеш в місто,
Моїй матері скажи:
«Син твій впав в бою, як лицар,
Горда будь, а не тужи».
А тепер прощай! Я військо
За собою поведу.
Я — отаман… Я вестиму!
Зброю перший я знайду».
Мов крило, простяг він руку,
Блиснув шаблею в руці…
Крикнув голосно і дзвінко:
«По набої, молодці!»
Наче скошені косою
В полі чистому квітки,
Як один, почувши голос,
Повставали вояки…
І пішли шукати зброї…
Спів поволі затихав…
Срібним лебедем у хмарах
Місяць груди обмивав.
(1931)

Євген Маланюк  

МОЛИТВА

Уродило руту, руту —
Волі нашої отруту.
(Тарас Шевченко)

Вчини мене бичем Твоїм,
Ударом, вистрілом, набоєм,
Щоб залишивсь хоч чорний дим
Над неповторною добою.

Хай безсоромні очі їсть
Тих, що живуть без сліз і чести,
Хто скинув і любов, і злість,
Бо не під силу було нести.

Хто все зітхав — заснуть, втекти,
Сховатись за Мазепу й Крути,
Коли грозою йшли — віки! —
Над полем рути і отрути.

Твоїм бичем мене вчини,
Щоб басаманувати душі,
Щоб захитать і знову зрушить
Смертельний чар дичавини!
(20 листопада 1933 р.)

Богдан-Ігор Антонич   

КРУТЯНСЬКА ПІСНЯ

Спом’янімо в пісні славу Крутів,
найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє.
Підіймімо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за батьківщину
стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо, воєдино
прямувати в найсвятішу ціль.

Крути! Крути! Час розплати близько,
вже червоний ворог кари жде.
Крути! Крути! Вічне бойовисько
за майбутній, за світліший день.

Крути! Крути! Мужність і посвята,
вірність, що міцніша понад смерть.
Крути! Крути! Горда і завзята
кличе пісня і веде вперед!
(1937)