Днями в цьому, завдяки старанням КП «Туристично-інформаційний центр Дрогобича» та його невтомного керівника Ігора Чави, мали можливість переконатися учасники дводенного Форуму гідів. Засяжний захід мав два етапи. Перший відбувся у Львові, де провідники з усієї України обмінювалися досвідом, говорили про тенденції сучасного туризму, про залучення подорожніх до найцікавіших місцин области.

А вже позавчора учасники Форуму – сотня гідів і два десятки представників медій – завітали до Дрогобича. Як зауважив Ігор Чава, «організація цьогорічного Форуму гідів – перша співпраця структурних підрозділів Львівської та Дрогобицької міської рад. Мета Форуму полягала в тому, щоб продемонструвати туристичні об’єкти як у Львові, так і за його межами, зокрема й у нашому місті. Перший наш Форум став своєрідною презентацією туристичного  потенціалу Львівщини, Львова та Дрогобича.

Цікаво, що  першого і другого дня  всі квитки на Форум було придбано. Тож другого дня – для поїздки до Дрогобича – організаторам довелося замовляти  додатковий автобус, адже попередньо мало бути півсотні учасників, але  бажання побачити наше місто виявили  120 ексурсоводів та журналістів».

Не зайве підкреслити, що специфіка, унікальність Дрогобича саме як центру туристичного полягає в його багатонаціональності та багатокультурності. Й маємо три «опорних» об’єкти, що не лише свідчать про це, а й відкриті для огляду й приймають щораз більше мандрівників. Ясна річ оглянули їх і учасники Форуму.

Йдеться про пам’ятку культурної спадщини Юнеско церкву святого Юра (ХV-XVII сторіччя), костьол святого Варфоломія (XIV століття), Велику Хоральну Синагогу (1865 рік).

– Багато хто з нас у в Дрогобичі не вперше, та всі ми багато що нового відкрили й побачили, зокрема й відновлену синагогу. Й власне вкрай важливим є саме багатокультурний контекст історії Дрогобича. Тут справді є що показати гостям, чим зацікавити подорожніх. Мушу відзначити, що місто має освічених і ерудованих фахових гідів, які емоційно й зацікавлено представляють своє місто. За це їм, Андрієві Юркевичу та Ігореві Дьорці, а також всім працівникам туристично-інформаційного центру – велика дяка – поділилася враженнями від відвідин міста львів’янка Ірина Хмарська

Додамо, що не лише вартує, а й  треба говорити (навіть коли нема змоги показати локації ще й із цим пов’язані), що, окрім зв’язку з містом тих постатей, чиї імена у всіх на слуху, з Дрогобичем пов’язані Осип Турянський та Петро Карманський, опосередковано – лавреат Нобелівської премії миру Менахем Беґін, художній керівник Національного балету у Варшаві Кшиштоф Пастор, інші відомі особистості, що почесним дрогобичанином є Мирослав Маринович, що є вже вірші, присвячені місту сучасними поетами (зокрема, є ціла збірка про Дрогобич  в культового Сергія Жадана).

Окрім згаданих пам’яток  учасники дводенного засяжного туристичного заходу  побували на сільзаводі, у Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина», здійснили спацер колишньою Панського (тепер Шевченка), оглянули справді унікальну Ґалерею ваг Анатолія Задерецького…

Непросто було  прийняти таку кількість гідів,  організувати для них мандрівки «перехресними стежками» «особливої провінції», та все ж ТІЦу це вдалося. Шкода лише, що не підставили своє плече Ігорові Чаві ні відділ культури, ні інші інституції та установи, які не менш, ніж ТІЦ, мають бути зацікавлені в розвої туристичної галузі й зростанню числа гостей, адже вони привозять сюди гроші й поповнюють міську скарбницю.

Також  знайомилися гості з популярними локалями міста, позаяк гастролокації також чимало важать для подорожніх. Цього разу вибір організаторів впав на пирогарню «Пастель», де є змога скушутвати вареники («божі хваленики») за рецептом Ольги Франко, ресторацію «Дошка», що міститься в кам’яниці колишнього мера Яна Нєвядомського та ресторан «Сіль», де подають рибу, запечену в «панцирі» з солі

Також не зайвим буде варто підкреслити, що це – не єдині заклади, куди не соромно запросити гостей, й до яких  охоче вчащають мандрівники. Давно вже облюбували собі польські гості популярний ресторан «Рандеву», один з перших приватних у Дрогобичі, мистцям та письменникам, які останнім часом за натхненням їдуть саме до нашого міста, подобається одна з наймолодших дрогобицьких кнайп «Холодний Яр».

Завершилось  знайомство учасників Форуму з Дрогобичем театралізованою екскурсією Таємниці дрогобицької Ратуші», яка відбувається в патіо та підземеллі головної будівлі на площі  Ринок.

Звісно, не лише ми, міщани, а й наші гості також помічають певні негаразди, що кидаються в очі під час спацерів містом. Зауважили це й очі прискіпливих гостей-провідників. Передовсім йдеться про деякі проблем из транспортом. Скажімо досі не облаштовано, не впорядковано паркинґ біля церкви святого Юра, хоч туди мало не щодня приїздять десятки великих туристичних автобусів.  Подібна ситуація склалася на Орлика, близ Синагоги, адже майже постійно заїзд на подвір’я пам’ятки-святині перекривають автівки, власники яких у Дрогобичі давно вже звикли паркуватися там, де заманеться, не зважаючи ні на кого й ні на що…

Захід, що завершився позавчора ввечері, перший, але, як сподівається Ігор Чава, не останній, бо туризм в Дрогобичі стрімко розвивається, й все більше гідів та керівників («пілотів»)  туристичних груп прагнуть привозити сюди гостей. І, як наголосив пан Ігор, «проведення подібних  Форумів – лише презентація туристичного потенціалу Львівщини, а й створення майданчика, який об’єднує зацікавлених в промоції туризму людей, сприяє обміну досвідом та напрацюванню нових маршрутів та проектів у туристичній царині».

Принагідно Ігор Чава подякував партнерам ТІЦу, які допомогли провести дрогобицький етап Форуму, – колективам ресторації «Дошка» і ресторанам «Сіль» та «Пастель», компанії «Світ шоу», студентському театру «Альтер», Ліні Остапчук, начальниці управління туризму ЛМР, та Наталі Табаці, начальниці управління туризму та курортів ЛОДА та партнерам з Офісу туризму у Львові, редакції Дрогобицької інтернет-ґазети «Майдан» і Дрогобицькій юдейській громаді (голова Йосиф Карпін).

На завершення нагадаємо віршs відомих українських поетів про наше місто.

Василь МАХНО

Дрогобич

 Вулиці крокодилів – цинамонових крамниць –

час мій обвалюється наче карниз

на будинку. «Сільпо» біля Ратуші. Просто – аптека.

На ринку обважує побожна Текля

Країна ще вибирає. У просторі – брудно.

Від нас у слова ховається Бруно.

 

В словах фестивальних в мушві чи кропиві

словами ж Дрогобич цей закріпили

в масній пилюзі – Пси занюхали попіл

хтось спалює листя – це запах Європи

і попіл Європи? – кого тут шукає?

Картоплю яку на городах копають?

 

Дрогобич – крамниця. Кого це коробить?

Повітря його прожували корови.

Важка над дверима клепсидра як клямка

над нами з тобою – над віллою Б’янка

над тим як шумить цей пісок у клепсидрі

над тим як повітря летить у повітрі

 

Дрогобич – це ринок . Товари з акцизом.

Бруківка – його порівняння з Парижем,

а решта – «Сільпо» – магазини продуктів

а решта – слова які встигли забути

як встигли забути родовища нафти

і свого письменника згуслі цитати

 

Мій час не в Дрогобичі, тут – тимчасовість

Дрогобичем їхати треба на псові

шукати сліди і не знати хто власник

це місто – як серце: ввімкнеш – і погасне

маршрутка мене підкидає до центру:

стара синагога й відновлена церква

 

Пакуєм валізи. Дрогобич – це втрата

якщо припасуємо Шульца цитату

якщо з тих масних і забутих уривків

життя перетвориться з тексту на Ринок

якщо не обвалиться з гіпсу пілястра

якщо цей Дрогобич не бачити часто

2012

Наталія Бельченко

 

Дрогобич

                                            …час із других рук

                                                               Бруно Шульц

Долоня міста досконала

Чи втримає зболілий цвях:

Людину, що в собі гуляла —

Як той сновида по дахах?

Все обірвалось. Чорні сходи

Намацує воєнна лють,

І невідтворені пригоди

У горлі руба їй стають.

 

Є другі руки — щоб вловити,

Відкритися на спогад слів.

Зникомі пальці-белемніти

З навколошульцевих часів —

Чиї долоні їм стискати

В міжріччі вулиць, в ліхтарях,

У місті, де такі стигмати

Лишає безпритульний цвях?

 

 

Шульц-фест в Дрогобыче

Жару изразцы излучали,

Клепсидры* кричали с дерев,

Чтоб город помедлил вначале

И всё ускорял, осмелев.

 

И в сговоре с духом коричным,

С мощеным двором-тайником –

Дрогобычьим, уличным, личным

Становишься в месте таком.

 

Чуть больше клезмера, чуть больше

Неведомых галицких снов,

И тут же свидание с Польшей,

И Шульца предвечный улов.

 

Как всякая белка и рыба –

То резким прыжком, то молчком, –

Я нынче живое спасибо

И ладный тайник на потом.

 

____________

 

*В Дрогобыче «клепсидрами» называют не только водяные часы, но также извещения о смерти и отпевании горожан, размещенные их родственниками на городской площади.

Олена ГРИЦЮК

 

ДРОГОБИЧ

1

Трускавець – Дрогобич

Церкви, заводи і… тюрма*?
Так то і є отой Дрогобич?
Я вполювала іншу здобич –
То Бруно, Готліби** і тьма
Дворів із вітражами,
Де візерунки сторожами
Чатують крок, чатують зір.

На кожній вулиці Франко***
Повз мене спогадом проходить,
Підказує – оце Дрогобич,
І навкруги є міст кілько.
– Знов синагоги, Бруно, Готліб, –
Всіх перехожих знає Гольберг****,
А от мене із них – ніхто.

Церкви, заводи і тюрма?
Так, рідні церкви дерев’яні,
А у старої солеварні
Століть тут повні закрома.
Годинник ратушної вежі
Мене про дещо застережив:
– Їдь в Трускавець, тобі пора.
– Я повернусь іще на Панську*****?
– Спитай Надію Кікту******, пані,
А, може, скаже Котермак*******.

13 березня 2012
Дрогобич – Трускавець

* В Дрогобичі є старовинна тюрма, багато старовинних церков, було сімнадцять синагог, в тому числі найбільша в Центрально- Європі до недавнього часу. Своїм розквітом Дрогобич завдячує розробці значних покладів солі і нафти, що йшли на всю Європу. Сіль вже майже вироблено, розробку нафти зупинено, синагоги переважно використовуються іншим чином, тюрма і церкви використовуються за призначенням і досі.
** Бруно Шульц і четверо братів Ґотлібів – дуже відомі в Європі мистці, що жили в Дрогобичі.
* На всіх будинках Дрогобича, пов’язаних з життям Франка, є здалека помітні стенди з портретом письменника. Довкола Дрогобича є ще кілька міст і сіл, де жив і про які писав Франко.
** Вулиця Панська – зараз Тараса Шевченка – одна з найкрасивіших вулиць, де селилося панство і розташовано Палац Мистецтв, в якому експонувалася моя виставка.
*** Надія Кікта – завідувачка відділу Дрогобицького палацу мистецтв. Мудра, чарівна, працьовита пані.
****Юрій  Котермак – народився і навчався грамоті у Дрогобичі, згодом був ректором Болонського університету,професором Яґеллонського університету в Кракові,  вчителем Коперника, вченим, передбачення якого збуваються дотепер.

2

Ти вернеш мені віру, Дрогобич,
Як дитина моя, що спить,
Що майбутнім незнаним снить,
Ти мене знову сильною зробиш.

Нерозгаданий – ти розгадав,
Як снаги і любові прагну,
Розказав мені мою правду
І підтримку свою мені дав.

Що віддати тобі навзаєм?
Потріпочують мої крила:
Я би летом серце розкрила,
Але вилічу в леті своєм.

Ніжним поглядом ти передрік:
Залишається пані Надія,
Що скарбами ми володієм
Зустрічатись хоча б раз на рік.

Світлини Ірини ХМАРСЬКОЇ, Людмили МИГАЛЬ та з архіву «Майдану».