Яскравою подією стала не лише для Львівського академічного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича, а й для міста вчорашня (третього березня) вистава за п’єсою ізраїльського режисера Михайла Хейфеца “Надвечір’я з Рок-н-ролом” (“Рок-н-ролл на закате”) в постановці колишнього киянина, а сьогодні мешканця Сан-Франциско Олександра Литовченка.

Мистця, випускника Київського державного театрального інституту імені Карпенка-Карого добре знають і в нас, і за Океаном, де вже багато років живе, брав участь у низці престижних театральних фестивалів, є членом журі багатьох театральних фестивалів у Штатах. Постановка в Дрогобичі – спільний проект нашого театру (директор-художній керівник заслужений діяч мистецтв Микола Гнатенко, головний режисер Олександр Король) та «Creative Association Ark» з Сан-Франциско, очолюваної запрошеним американським постановником. Допомагали Олександру Литовченку у втіленні  комедії Хейфеца на кону Дрогобицького театру Юлія Гнатенко (сценографія) та Сергій Дмитрієв (хореографія).

Сама фабула сцени , ніби то, доволі проста. Це – історія знайомства та взаємин двох, уже доволі немолодих, самотніх чоловіка та жінки.

Зустрічаються вони на заняттях у танцювальній школі, куди прийшли навчитися танцювати Рок-н-рол (танець їхнього покоління) , а найголовніше – шукають для себе можливість вийти з самотности,від якої втомилися. Знайти близьких за духом людей для спілкування.

В кожного – своє непросте життя, діти та внуки далеко, тож і мусять знайти, чим зайнятися на схилі літ.

З танцями в обох нічого не виходить, адже ні він, ні вона не мають ані слуху, ані почуття ритму.

Він починає займатися сам, у себе вдома. Якось приходить до нього вона, й зав’язується спілкування. Дається воно героям нелегко: то сваряться, то кпинять одне з одного.  Люди цілком різні за характерами, тому надто часто кожна сцена спілкування перетворюється на кумедну ситуацію.

Текст сповнений доброго гумору, гарно виписані діалоги дозволяють акторам передати всі нюанси спілкування цих літніх людей.

Зазначу, що Литовченко безпомилково вибрав акторів. Народний артист Олександр с Морозов і актриса Любов Смирнова у виставі неперевершені. Грають легко, без жодного надриву та фальшу, імпровізують на сцені. Й цим навіть дещо рятують текст, адже є невеликі неоковирності в українському перекладі. Додам іще одне. Звісно. всілякі звання – це певна умовність, та коли вони ще існують, дивно, що така високого таланту актриса як Любов Смирнова досі не має жодного звання чи титулу.

Акторам вдалося показати, що лише з першого погляду грають вони комедію, насправді ж п’єса  торкається вельми серйозної теми – самотности, прагнення любови та тепла..

Герої «Надвечір’я» не бажають миритися з  тим, що несе їм старість, намагаються довести собі, що надвечір’я  -ще не сутінки … Й продовжують вони зустрічатися з надією, що колись таки станцюють справжній Рок-н-рол, у ритмі якого вони прагнуть жити й не миритися з обставинами, в яких опинилися, Тож і назва вельми промовиста.

Глядач же зустрів нову прем’єру у Дрогобицькому театрі схвально й щирими оваціями.
І не лише блискучу гру Олександра Морозова та Любови Смирнової , а й артистів балету (Володимир Кос Мар’яна Білецька Марія Онисько), які органічно своїм дивовижним Рок-н-ролом  доповнювали дію на кону.

Додам лише, що запросити відомого режисера вдалося завдяки його однокурсницям киянці Ларисі Трояновській та актрисі нашого театру Олені Дудич та невтомній громадській активістці Лесі Татарській.

Співпрацею з дрогобичанами задоволений і режисер Олександр Литовченко, який уже думає над наступною виставою в місті, про як чимало чув від колишніх наших краян у себе за Океаном.

 

 

Світлини автора.