Далекого 2011  року ми надрукували розмову з цією непересічною мисткинею слова. Відтак була низка поетичних публікацій Анни, й завжди вона давала вірші, які надовго залишаються з читачем, – настільки образні, яскраві й позначені глибиною думки та вельми цікавим поглядом на наш недосконалий світ…

Торік, під час поетичного фестивалю «Карпатський Пегас», вдалося нам нарешті познайомитися в реальності, адже до того були контакти лише віртуальні. Багато про що говорили, та от надто скромна Анна, людина навдивовижу талановита й незвична, ані слова не сказала, що вона щей   малярка. Тобто пізнає й змальовує світ довкола й свій внутрішній не лише неординарним словом поетичним, а яскраво, барвисто відтворює свої відчуття на полотнах.

 

Я справді був неабияк зворушений і заскочений багатогранністю таланту свого друга та авторки нашого інтернет-видання.

Виявляється, як художниця Анна заявила про себе 2015 року: мала тоді дві персональні виставки в Македонії (нині це – Республіка Північна Македонія), де тоді мешкала з родиною, –  в Центрі культури імені братів Міладінових у місті Струґа та Культурному центрі «Фенікс» у столичному Скоп’є.

За цикл малюнків на тему «Місто» (папір, кольорові олівці) отримала міжнародну нагороду «Арт Фенікс» (2015, Республіка Північна Македонія). Також Анна Багряна ілюструвала сім книжок різних авторів, виданих в Україні, Болгарії та Північній Македонії. Кілька разів була учасницею  проекту «Рисоване и вино» («Малювання і вино», організованим «Ministry of Art» (2019, Софія). Працює в різних техніках. Найновіший цикл робіт «Вітряні млини» ( 2019, Софія, полотно, 20х20, акрил).

Про «Малювання і вино» скажу ще, що цього року брала Анна в ньому участь саме в день Шевченкових уродин, тобто відзначила Поетову дату за мольбертом із пензлем у руках…

 

Сьогодні ми радо знайомимо наших читачів ще з однією гранню таланту нашого друга та авторки. Й водночас зичимо успіхів, радости творчости. Й Чекаємо нових поетичних публікацій на нашому сайті, а також чергової зустрічі з Анною в Україні влітку цього року. Маємо велику надію, що невдовзі з’являться в Анни вірші та малюнки, присвячені Дрогобичу, який, як вона каже, встигла полюбити.