Скажімо, в Німеччині відрахування на охорону здоров’я складають понад 15 відсотків  фонду заробітної плати, у Франції — близько 13 відсотків, у Польщі – 12 відсотків. Це витрати ЛИШЕ на охорону здоров’я без інших податків.

Чи можливо ввести таку систему в Україні? Так, але лише шляхом збільшення податкового навантаження на роботодавців та працівників. До чинних відрахувань (ЄСВ та ПДФО, які складають понад 40 відсотків зарплатного фонду) потрібно буде додати 10-12 відсотків.

За страхові фантазії деяких політиків можуть заплатити власники бізнесу та люди, що працюють “по-білому”. В українських реаліях це стане додатковим стимулом для бізнесу йти ще глибше у тінь.

Чи можливо “зменшити удвічі податкове навантаження”? Варто поглянути на дефіцит українського бюджету (близько 60 мільярдів  гривень  2018 року, щоб зрозуміти, що таке зниження в короткі терміни є неможливим.

“За неповнолітніх дітей, непрацездатних та безробітних осіб і пенсіонерів медичні страхові внески у повному обсязі буде сплачувати держава”, – йдеться далі у програмі.

Чи вистачить в держави (тобто у платників податків) коштів платити за страховку для мільйонів де-юре “безробітних”, а насправді неофіційно влаштованих людей з зарплатами в конвертах? Чи справедливо це відносно чесного бізнесу та офіційно влаштованих працівників, адже вони фактично платитимуть двічі — за себе та за тих, хто уникає податків? Відповіді очевидні.

Натомість державне медичне страхування, яке ми розпочали впроваджувати у 2018 році, передбачає наступне:

всі громадяни України вже застраховані — за свої медичні послуги вони заплатили з загальних податків (ПДВ, акцизів та інших). Купуєте товари в магазині — оплачуєте своє медичне страхування. За ці податки ви отримуєте ґарантований державою страховий пакет — перелік медичних послуг, які Україна на нинішньому етапу свого економічного розвитку може собі дозволити безкоштовно надати людям.

Ми не обіцяємо “повне забезпечення кожного громадянина медичними послугами всіх рівнів найвищої якості та медикаментами”. Цього не може дозволити собі жодна система охорони здоров’я у світі. У Штатах, Німеччині, Нідерландах — всюди пакет страхування має платні винятки. “Безкоштовне все для всіх”  – це совєцька казочка, яка в реальності виглядає як “Плати скільки можеш і сподівайся, що тобі пощастить”.

Ми впроваджуємо економічно реалістичний гарантований пакет. Який відповідає можливостям нашого бюджету. Який дозволить поступово піднімати зарплати медикам і підвищувати якість послуг. Який базується на фінансових розрахунках, а не передвиборчому популізмі.

Недобросовісні політики обіцяють виборцям “страхову медицину” як пігулку від усіх проблем української системи охорони здоров’я.

Насправді, страхування — лише спосіб фінансування. Це відповідь на питання “Хто заплатить?” І перед тим як навіть думати про те, щоб забирати у платників податків додаткові кошти на медичні послуги — треба підготувати прозору та чесну систему, яка працюватиме за однаковими для всіх правилами й стимулюватиме зростання якості.

Виборців в черговий раз хочуть надурити – сховати під яскраву обгортку “страхової медицини” систему, яка не буде ефективно працювати.

Будемо розвінчувати популістські міти як різновид політичної гомеопатії!

Уляна СУПРУН