Оксана Гайова народилася другого  вересня 1958 року в селі Нижній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області, в родині вчителів.  1976 року закінчила Коломийську середню школу № 5.

У 1976 – 1981 роках – студентка історичного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту;
Недовгий час працювала вчителем історії в Житомирській області. від листопада 1982 року – працівник Центрального державного історичного архіву України у Львові. У 1998 році очолила сектор релігієзнавства архіву і пропрацювала на цій посаді до останку. Віддавала своїй улюбленій роботі усі сили і час.

На високому професійному рівні підготувала до друку збірники документів та науково-популярні праці:

«Пастирські послання Митрополита Андрея Шептицького», «Церква і Церковна Єдність. Документи і Матеріали. 1899¬-1944», «Церква і суспільне питання. Документи і Матеріали. 1899¬-1944», «Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії, книга 1: Документи і матеріяли, 1899-1917»), «Митрополит Андрей Шептицький. Духовні вправи для священиків», «Митрополит Андрей Шептицький і Пласт», «365 днів з великим Митрополитом. Роздуми на щодень» та багато інших видань. Виступала з науковими доповідями, статтями, оглядами і повідомленнями в Україні та за кордоном. Рецензувала науково-довідкові видання. Брала участь у підготовці багатьох виставок на релігійну тематику: до ювілейних дат Митрополита Андрея Шептицького, 200-ліття народження о. Маркіяна Шашкевича, 100-річчя початку Першої світової війни, 200-ліття народження творця Національного Гімну України о. Михайла Вербицького та інших.

Консультувала представників різних наукових та громадських організацій з питань історії церкви та релігійної думки. Співпрацювала із засобами масової інформації, брала участь у підготовці численних радіо- і телепередач, документальних фільмів на релігійну тематику.

Невтомно і наполегливо працювала над вшануванням пам’яті Митрополита Андрея Шептицького. Організувала першу в Україні виставку світлин, документів і матеріалів, присвячену 125-літтю від дня народження слуги Божого митрополита Андрея, яка відбулася 28 липня 1990 року в приміщенні Центрального державного історичного архіву України у Львові. Автор та головний упорядник ілюстрованого науково-популярного видання «На скелі Віри» – першої спроби представити у світлинах і в документах історію розвитку та діяльності Української греко-католицької Церкви крізь призму церковно-богословського вчення й архипастирського служіння митрополита Андрея Шептицького. Член виконавчого комітету із написання біографічної праці про Митрополита Андрея Шептицького «Любомир Гузар. Андрей Шептицький. Митрополит Галицький (1901-1944) – просвітник екуменізму».

Автор низки науково-документальних фільмів, присвячених пам’яті Слуги Божого митрополита Андрея та Ісповідника віри патріарха Йосифа: «Як будувати Рідну Хату (2 ч.)», «Світильник Істини», «Зближаються часи…», «Заповіт», «Апостол єдності і віри», «Гора Ясна», «Срібна Земля», «Під Твою милість прибігаємо», «Посвята», «Ціною власного життя», «Крипта: Душі їх у блаженстві перебуватимуть».

Відзначена багатьма нагородами: грамотами та подяками історичного архіву, Державної архівної служби, Львівської Митрополії УГКЦ. У 2015 році удостоєна почесного звання «Заслужений працівник культури України».

Парастас за п. Оксаною Гайовою відбудеться сьогодні, 13 березня, о 17 год. у каплиці храму Св. Архистратига Михаїла монахів Студійського Уставу (Львів, вулиця Винниченка, 22). Парастас очолить архиєпископ Львівський Ігор Возьняк. Похоронять спочилу у її рідних сторонах у селі  Вербіж.

Інформація Релігійно-інформаційної служби України

Проникливе слово прощання з Оксаною Гайовою вчора, 12 березня, оприлюднив у мережі Фейсбук її колега відомий львівський історик і архівіст Іван Сварник:

“Учора вранці раптово померла Оксана Гайова. Вона не хворіла й не скаржилася на здоров*я. Просто не прийшла на роботу в архів. І вже ніколи не прийде. Не відчинить важку ковану браму Бернардинів і залізні двері просторої кімнати під написом Societatis s. Annae, вирізьбленим на кам’яному порталі.

У цій келії, де колись містився весь відділ Давніх Актів, вона провела більшу частину свого життя. Спочатку була охоронцем фондів, готувала до видачі фасцикули й актові книги, грамоти, метрики, нумерувала й підкладала справи. Таким шляхом ішли більшість майбутніх наукових працівників.

Дуже переймалася, коли не могла знайти на місці якусь справу… Згодом, у кінці 80-х, почала займатися церковними справами, готувала до публікації документи митрополита Андрея, організовувала виставки, провадила екскурсії, брала участь у підготовці телепередач і документальних фільмів. Постійними гостями в архіві стали вчений з Канади Андрій Кравчук, владика Михайло Гринчишин з Парижа, монахи й «сестрички» (інакше Оксана їх ніколи не називала). Ми бачили кипучу енергію Оксани при реституції майна Греко-католицької церкви, відновленні монастирів, створенні постуляційного бюро.

Та найбільшою справою її життя була публікація документів митрополита Андрея – пастирських послань, документів про екуменізм, роль Церкви в суспільному житті, про стосунки з російськими католиками та багато іншого. А ще світлин і текстів про роль Шептицького в діяльності «Пласту», ювілейних видань про великого Пастиря. Те, що залишила після себе наша Оксана, яку ми жартома кликали «сестра Ксенія», ще мають гідно оцінити наші наступники. Подай їй, Боже, вічний спочинок від трудів праведних…”

Редакція інтернет-видання “Майдан” сумує з приводу смерти історикині Оксани Гайової і висловлює щирі співчуття рідним та близьким покійної. Вічная пам’ять.