Відколи розпався Радянський Союз, Росія не припиняла вести свою гібридну війну. Ця її діяльність в Україні почалася щойно країна проголосила незалежність; 1993 року Росія вже видавала свої паспорти українським громадянам в Криму. Так само громадські організації, створені за сприяння російського уряду, активізувались в Криму й на Донбасі задовго до останніх актів російської агресії. До того ж, Росія завжди панувала в українському інформаційному середовищі; російські телепрограми, фільми, серіали, книжки та преса завжди переважали на українському ринку до 2014 року.

Принагідно Росія переводить свою підривну діяльність у воєнну площину – як вона зробила це в Україні 2014 року. З огляду на двадцятисемирічний досвід співіснування з північним сусідом, в нагоді може стати історичний огляд російської інформаційної агресії в Україні. Ми добрали десять англомовних досліджень російської пропагандистської діяльності в Україні, які можуть бути корисними всім, хто цікавиться, як працює Кремлівська кампанія дезінформації.

СЛОВА ТА ВІЙНИ: УКРАЇНАВ БОРОТЬБІ З КРЕМЛІВСЬКОЮ ПРОПАҐАНДОЮ

Ця аналітична розвідка «InternewsUkraine» та «UkraineWorld» підсумовує український досвід протидії кремлівській пропаганді та інформаційній агресії. Матеріалом для неї послужили дослідження групи українських авторів, а також їхні інтерв’ю з провідними українськими діячами з громадського суспільства та ЗМІ, експертами в сфері аналізу інформації, вивчення російської пропаганди, викриття фейків та інформаційної безпеки. Автори аналізують зміст і форми російської пропаганди й дезінформації в Україні, основні стереотипи, підходи, інформаційні канали тощо. Автори пропонують також політичні рекомендації для міжнародної спільноти та українських посадовців.

ФЕЙКИ, СПРОСТОВАНІ ПРОЕКТОМ «STOPFAKE» В 2014-2017 РОКАХ: НАРАТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА

Проект «StopFake» від 2014 року постійно спростовує російські фейки та перевіряє факти. За останні роки команда проекту викрила понад тисячу міфів. У вересневому звіті минулого року автори проаналізували 919 історій та стереотипів, надрукованих чи озвучених в ефірі з березня 2014 по червень 2017, які потрапили в поле зору «StopFake».

У звіті наведений список ЗМІ, які були джерелом або поширювали фейкові історії. Автори також називають головні тенденції у поширенні брехливих новин різними типами ЗМІ, досліджують загальну структуру фальшивих історій і сюжетів у пропагандистських стереотипах, створюваних російською пропагандою.

У НАС ПОГАНІ НОВИНИ!

«Тексти», український сайт, який працює з даними з допомогою машинних алгоритмів, дослідив близько мільйона текстів, опублікованих протягом одного року на так званих «помийних» сайтах. Такі ресурси становлять частину величезної «екосистеми» сайтів, мета яких – генерувати трафік. Це суміш брехливих, правдивих, напівправдивих і брехливо розтлумачених новин. Загалом такі сайти збирають близько 50 мільйонів відвідувань на місяць.

ЯК РОСІЙСЬКА «ФАБРИКА ТРОЛІВ» НАМАГАЛАСЬ ВПЛИВАТИ НА ПОРЯДОК ДЕННИЙ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ 755 000 ТВІТІВ

Українська організація «VoxUkraine» проаналізувала архів з понад 9 мільйонів твітів «начебто пов’язаних» з російським «Агентством Інтернет-досліджень». Надрукований масив даних містить інформацію про 3667 екаунтів, керованих з російської «фабрики тролів». 774957 твітів з цього масиву даних були про Україну, вони походили з 1369 екаунтів.

У дослідженні наведено головну інформацію про ці екаунти, період їхньої діяльності та найпопулярніші теми, які розробляли російські тролі.

ЧОРНИЙ РИНОК МАНІПУЛЯЦІЙ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Харківська аналітична компанія «Singularex» дослідила організаційну структуру чорного ринку для маніпуляцій в соціальних мережах. Дослідники виявили численних інтернет-провайдерів, які дозволяли користувачам купувати вподобання, схвальні коментарі та підписників у різних соціальних мережах. Цю тактику можна використовувати для маніпулювання громадською думкою про товари, послуги і навіть політику. Ось чому більшість клієнтів постачальників послуг з маніпуляцій в соціальних мережах – це політики й бізнесмени.

Постачальники таких послуг базуються в різних країнах, але три головні розробники програмного забезпечення та значна частина послуг з обслуговування інфраструктури – російські організації, багато з них відкрито працюють з Росії.

ПРИБОРКАТИ ГІДРУ: ЯК ПРОТИСТОЯТИ ІНФОРМАЦІЙНІЙ АГРЕСІЇ КРЕМЛЯ?

Це дослідження – продовження розвідки «Слова та війни», опублікованої «InternewsUkraine» та «UkraineWorld» минулого року. Цього разу автори зосередилися на способах протидії російській інформаційній агресії. Україна першою зазнала організованої інформаційної атаки з боку Кремля й першою змушена була розробляти способи боротьби з нею. Дослідження аналізує відповідь України на небезпеки, які відтоді стали спільними для багатьох інших країн, узагальнює національний досвід в розв’язанні проблем, які вже стали глобальними.

Автори пропонують рекомендації міжнародній спільноті, національним урядам і парламентам, українському уряду й парламенту, а також громадянському суспільству (українському й міжнародному) та інституціям ЄС.

ЯК РОСІЙСЬКІ ЗМІ РОЗПАЛЮЮТЬ ВОРОЖНЕЧУ ДО ЗАХОДУ

Група з аналізу гібридних загроз ГО «Український кризовий медіа-центр» дослідила російську пропаганду як метод, базований на наративах. У своєму дослідженні автори проаналізували методи, інструменти й стереотипи, до яких вдаються російські ЗМІ, щоб створити для своєї російської аудиторії образ загрози, що йде з Заходу – переважно стосовно України.

Розвідка описує російський медіаландшафт та називає основних дійових осіб у поширенні дезінформації; аналізує різні стратегії Кремля на телебаченні та в інтернеті; а також викриває головні наративи, поширювані Москвою. Група з аналізу гібридних загроз також регулярно публікує нарізки з головних російських політичних ток-шоу, які можна знайти за посиланням.

В ЕПІЦЕНТРІ. ЩО ЗАХІДНІ КРАЇНИ МОЖУТЬ ПОЗИЧИТИ З УКРАЇНСЬКОГО ДОСВІДУ ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКІЙ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

Цей звіт програми «Kremlin Watch» аналізує різні шляхи, якими Україна намагається протидіяти російським інформаційним атакам. Він охоплює період від анексії Криму до кінця 2017 року й оцінює ефективність державної політики та діяльності громадянського суспільства в Україні. У звіті розглянуто чотири категорії способів боротьби: внесення теми ворожої дезінформації до порядку денного зовнішньої та безпекової політики; публічне спростовування спонсорованих Кремлем демаршів; викриття суті й носіїв кампанії з дезінформації та системне формування у вільних суспільствах імунітету до пропаганди.

Дослідження також підсумовує головні уроки з українського досвіду боротьби з російською дезінформацією.

ДЕРЖАВА, ЗМІ ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНІ ПРОТИ УКРАЇНИ

Ця стаття експертів Королівського інституту міжнародних відносин («Chatham House») досліджує динаміку цифрової дезінформації в російсько-українському конфлікті. Проаналізувавши участь соціальних мереж в поширенні інформації про одну з найважливіших подій конфлікту – катастрофу літака Boeing 777 «Малайзійських авіаліній» (MH17) над Україною – автори досліджують, як держава, ЗМІ та громадянське суспільство поширюють суперечливі заяви про причини катастрофи. У звіті проаналізовано близько 950 000 твітів.

Це дослідження свідчить, що окремі громадяни не просто поширюють урядові звернення, вони є найактивнішими носіями як дезінформації, так і контрінформації. Автори піддають сумніву твердження щодо організованих державою інформаційних війн в Україні та вказують на важливість громадянської активності в боротьбі за правду в міжнародних конфліктах.

КРЕМЛІВСЬКИЙ ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ 3.0

Цей звіт Євразійського центру Атлантичної ради США (Atlantic Council Eurasia Center) зосередився на висвітленні менш відомого елементу кремлівської політичної агресії: плекання політичних союзників в серці Європи. Автори визнають, що кремлівські мацаки простяглися за межі України, Грузії чи Східної і Центральної Європи – вони проникли глибоко й далеко в серце західних суспільств.

Приховані методи діяльності Кремля всебічно висвітлені в іншому дослідженні Атлантичної ради: «Ховаючись у всіх на очах: війна Путіна в Україні». Ця розвідка подає незаперечні докази прямого російського військового втручання на сході України, попри те, що російське керівництво досі заперечує свою безпосередню участь.

___________________________________________________

Багато досліджень про російські технології дезінформації не згадано в цьому огляді. Російська пропаганда постійно розвивається, набуває нових форм, адаптується до роботи в кожній країні. Нижче наведено кілька посилань, які допоможуть вам тримати руку на пульсі останніх досліджень у сфері пропаганди й дезінформації:

Ця стаття підготовлена за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

ВІТАЛІЙ РИБАК,
аналітик і журналіст в «Internews Ukraine» і «UkraineWorld»