Наталка Макогон розповіла про комунікаційну «зраду»: як у 2017 році в Київському метро замість напису «1 березня», на турнікетах красувалося 1 «марта». Обурені відвідувачі публікували фотографії і злісно коментували сторінку метрополітену у Фейсбуку. Але правильно підібрані месиджі – «рука Кремля» дісталася і до Київського метро, і те, що працівників технічної служби підтримки змусять читати «Кобзар» і твори Павла Загребельного змогли розрядити обстановку. Допис набрав сотні вподобань і поширень, а наступного дня систему привели до ладу і 2 березня вже було написано українською мовою. 
Представник ОТГ, радник голови Гніздичівської громади Оксана Романів запропонувала свій перелік невдач. «У нас було кілька таких помилкових речей, які можна назвати «зрадою» у форматі цього заходу. Особисто для мене виявилося помилковим враження, що на посаді першого заступника голови ОТГ я зможу реалізувати багато планів і задумів. Але виявилося, що треба кожного дня підписувати купу документів, відповідати на листи і займатися рутинними питаннями. Для якихось стратегічних і креативних планів часу вже не залишалося. 

Щоб звільнити себе від цих важливих, але рутинних справ, мені довелося перейти з посади заступника голови на посаду проектного менеджера із заробітною платою на рівні з прибиральниками і сторожами. Бо, виявилося, що не від посади залежать можливості, а від бажання і наполегливості.

«Зрадою» також ми вважаємо школу-довгобуд, яка цього року святкує «прекрасний» ювілей – 30 років будівництва, у той час, як діти вчаться у три зміни. Але ми над тим наполегливо працюємо.

Ще однією «зрадою» є наше невміння працювати зі стратегією розвитку громади. Ми її написали, поклали і забули. Рутинні справи нас відволікають від стратегічних планів. Ми її пробували переглядати, доопрацювали індикатори і далі нічого такого не відбулося. Окремо є стратегія і окремо поточні справи», – стверджує Оксана Романів. 

Не менш цікаві «зради» спіткали Широківську ОТГ Запорізької області, про які розповіла Вікторія Агєнтаєва. Досі безуспішно боремося із «зрадою» митного регулювання. Коли податки сплачуються до міста Запоріжжя, а відшкодування податкової пільги повертаємо ми із нашого бюджету.

Також у нас є громадська організація Агенція розвитку Широківської ОТГ, яка активно залучає волонтерів, додаткові кошти і допомагає працівникам ОТГ. Ми довго думали як нам формалізувати наші відносини із об’єднаною територіальною громадою щоб максимально бути корисними. Тому, перший рік ми були комунальним підприємством, але тут є проблема з антимонопольним законодавством, бо потрібно узгоджувати всі видатки. Поступово ми прийшли до нового рішення і зробили себе науковою установою. Юридична «зрада» полягає якраз у тому, що діяльність тих структур, які дуже потрібні громаді, ніяк не регламентуються чинним законодавством. 

Наступна «зрада» – світло у громаді. До нашої Широківської ОТГ входить 28 населених пунктів. Ми захотіли зробити вуличне освітлення і коли почали підготовку проектно-кошторисної документації, то виявилося, що електроопори знаходяться у власності районних електромереж. Ми звернулися до них із проханням розмістити наші ліхтарики, але вони відмовилися, бо в них на балансі саме тих стовпів і немає. Як виявилося, інвентаризація електромереж у поганому стані. Колізія полягає в тому, що земля – наша, стовпи – району, а світло також наше. І не можемо ніяк врегулювати ці питання. Правда, надія на позитивне вирішення є, бо в Україні вже є прецеденти виграних судів аналогічних справ.

У контексті «зради» також варто говорити і про інше важливе питання – різної форми власності ділянки автомобільних доріг. Мешканцям важко пояснити, що ця дорога не наша і ми її не можемо відремонтувати, особливо між населеними пунктами через які люди добираються до роботи, діти до школи і садочків. На 28 сіл у нас чотири форми власності доріг.

Як виявилося, інфраструктура не була готова до реформи децентралізації і об’єднання громад. 

Ще однією «зрадою» нашої громади є те, що центральний офіс нашої ОТГ знаходиться у місті Запоріжжя, аби зручно було добратися з усіх сіл, адже між селами досі погана комунікація і щоб заїхати з одного села в інше, потрібно їхати до Запоріжжя і пересідати на іншу маршрутку.

Об’єднання навколо села Широке також вкрай незручне, адже це одне із найбідніших сіл громади і тут нема усіх потрібних інфраструктурних об’єктів, освітніх чи медичних. Вся соціальна інфраструктура також розміщена не вигідно для людей. 

Скоротити щоб зберегти. Для того, щоб зберегти якість потрібно скоротити кількість. Під таким лозунгом ми залишили одну опорну школу. Що одну маємо з потужність на 600 учнів, а заповненість – 60. Депутати категорично проти закриття. Ще чотири школи ми перевели на альтернативні джерела енергії і на кожному об’єкті зекономили від одного до півтора мільйона гривень.

Все це люди розуміють як «зраду», а для нас це чергові виклики з якими потрібно справлятися», – підсумувала Вікторія Агєнтаєва.

Захід «Зрадвечір» відбувся з ініціативи та за підтримки Програми «U-LEAD з Європою», організований спільно з Львівським ЦРМС.
 Дарія ЗУБРИЦЬКА, Львівський центр місцевого самоврядування