Усього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів. У Львові в роки нацистської окупації було два концтабори, з яких найвідоміший і найстрашніший Янівський, і єврейське ґетто.

В Дрогобичі від осені 1941 року та до весни 1943 існували єврейське ґетто та п’ять примусових таборів праці (найбільш відомі – табори на Гирівці (жіночий та чоловічий і так звана Даховчарня на території цегельного заводу), а також табір для військовополонених на території в’язниці).

За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі райхсмарок чистого прибутку.

За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них п’ять мільйонів – громадяни колишнього Радянського Союзу, значна частина яких – мешканці України. Не забуваймо, що найбільше від репресивно-каральної машини коричневих катів-бузувірів у Європі постраждали євреї та німці: від рук нацистів загинули шість мільйонів євреїв і півтора мільйона рома та сінті (циган).

У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів ми згадуємо усіх, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив усім смертям на зло, живучи за мертвих. І нам, дрогобичанам вартувало би – й не раз на рік згадувати що чимало й наших краян були в’язнями цих таборів. А також і тих, хто був замордований у Броницькому лісі та Белжці…