Багато хто ще пам’ятає, що  в Радянському Союзі інвалідів “не було”: людей з обмеженими можливостями соромилися, їх старанно не уникали. Тому в колишніх республіках червоної імперії, лише вчаться розуміти і сприймати належним чином осіб з інвалідністю.Тому нинішній день ставить за мету привернути увагу суспільства до важливої соціальної проблеми.

Жодна категорія громадян не має  залишатися поза увагою  владних інституцій, суспільства, громадських організацій незалежно від етнічного походження, релігії, матеріального стану або стану здоров’я.

Сьогодні  Україні налічується понад два з половиною мільйони мільйонів людей зі статусом осіб з інвалідністю. Щороку їх кількість збільшується, тим більше, що на Сході триває війна, й чимало людей внаслідок цього стають інвалідами.

Тож мета  Дня боротьби за права осіб з інвалідністю – це сприяння більш глибокому розумінню проблем, пов’язаних з інвалідністю, і мобілізація підтримки прав, гідности і добробуту людей з особливими потребами.

На жаль, життя людей з обмеженими фізичними можливостями продовжує залишатися дуже складним. Такі проблеми, як брак  спеціального обладнання  для пересування, ускладненість отримання освіти, брак робочих місць і мізерна соціальна допомога, позбавляють осіб з інвалідністю можливості вести повноцінний спосіб життя й фактично  ізолюють їх від суспільства, залишають на марґінесі сам на сам із власними проблемами.

Та все ж, хоча інваліди обмежені фізично, вони безмежні у своїх здібностях, талантах і прагненні до самовираження. Завдяки величезній силі духу й волі, ці люди досягають успіхів у найрізноманітніших сферах: науці, підприємницькій діяльності, художній творчості, мистецтві, спорті. Й  надто часто часто люди з обмеженими фізичними можливостями здатні домогтися чи досягти  навіть більшого, ніж здорові люди.

Підготував Марко ПОРЕЦЬКИЙ