Але перше враження оманливе. За спиною молодого чоловіка запеклі бої  2014-2015 років на Сході України. Це був його перший бій, який він запам’ятав на все життя.

Розповідь Богдана повертає нас до Маріуполя дев’ятого травня 2014 року коли близько шести десятків терористів, озброєних автоматичною зброєю, атакували Маріупольський міський відділ внутрішніх справ. В цей час в будівлі зібрались представники Антитерористичного центру на нараду з питань забезпечення громадського порядку та стабілізації ситуації в місті.

Того дня зранку  військово-оперативний резерв військової частини 4114  тільки прибув з Донецька. Одразу більша його частина вирушила на блокпости навколо Маріуполя й приступила до несення служби.

«Хлопці навіть не встигли розташуватись. Моя рота залишилась в резерві та організовувала місця для відпочинку своїх товаришів, які вирушили на блокпости. Приблизно о дев’ятій годині нам надійшла команда екіпіруватись та сідати в автобуси. За кілька хвилин ми вже прибули в район виконання завдання, – згадує нацгвардієць. Автобус зупинився на початку вулиці Георгієвській, звідки ми розділились на дві групи й почали рухатись до захопленого райвідділу».

Вже на підході до райвідділу військові попали під щільний перехресний вогонь терористів.

«Коли почалась перестрілка стало зрозуміло, що ми попали під перехресний вогонь, по моїй групі стріляли з парку, а по іншій  вели вогонь з самого захопленого райвідділу. Одразу зазнали втрат. Спершу було поранено солдатів Богдана Шлемкевича та Романа Сапілу, згодом підполковника Степана Логуша та майора Дмитра Афанасьєва. Поранення Богдана Шлемкевича, на жаль, виявились несумісними з життям. Тут ми вперше втратили свого побратима», – із сумом каже Богдан.

Щільний вогонь бойовиків заставив підрозділ змінити позиції та перегрупуватись.

«Невдовзі ми почули ляскання гусениць та гуркіт БМП, то прибуло підкріплення від Збройних сил та батальйону «Азов».  Разом прикриваючись бронею ми почали рухатись до райвідділу.  Далі штурм та зачистка будівлі», – розповідає Богдан.

Згодом, якось раптово,  поблизу з’явилось  багато негативно налаштованих громадян.Провокатори постійно підбурювали натовп.

«Вони обзивали нас «правосеками», «бандерами» і різними поганими словами, кричали, що ми «розстрілюємо їхніх міліціонерів,- згадує нацгвардієць. Почувши це я дуже здивувався, адже ми якраз і звільняли працівників райвідділу від захоплення терористами. Потім я зрозумів, що це і є одним із методів гібридної війни. Місцеві мешканці під впливом відвертої брехні та пропаганди стали інструментом у досягненні терористами своїх цілей».

 За кілька годин підрозділ вирушив до місця тимчасової дислокації.

«Натовп обходили по сторонах. Зброю не застосовували, адже знали, що людей обдурили, як могли заспокоювали їх. Вертались тим шляхом, що і прийшли. Вже своїм ходом дістались до військової частини, – ділиться спогадами старшина Богдан Файчук.

Мужність, рішучість, бойова виучка українських військових не просто принесла їм перемогу. Успіх сил АТО не дозволив терористам захопити увесь Маріуполь, що означало б для сепаратистів отримати контроль над усім Донбасом. 

Після подій в Маріуполі Богдан поїхав опановувати новітню в той час для українських військових бойову машину БТР-4Е. Після закінчення курсів у Харкові та отримання бойової машини нацгвардієць продовжив виконувати бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції навідником оператором БТР-4Е.

Зараз старшина Богдан Файчук навчає військовій справі новоприбулих до військової частини військовослужбовців та ділиться з ними своїм бойовим досвідом, а розповісти йому є про що.

Володимир Хаверко, група інформації і комунікації Західного територіального управління Національної гвардії України

Фото автора та з особистого архіву Богдана Файчука