Марек… Здавався монументальним, як скеля в Тустані. І не тільки через зріст та корпулентність. Більшість того, що робив, вивищувалось над культурним ландшафтом, вражало своєю актуальністю і потрібністю саме тут і зараз. Мав несамовиту чуйку до культури. Перелік заснованих ним фестивалів та з’ініційованих проектів займе кілька сторінок. Штампи «людина-доба», «людина-легенда»  про нього. Щоби на всі 100% зрозуміти, ким був Марек для Львова, досить уявити, яким був би Львів без нього.

«Тримається, бо крутиться!»  дзиґівське мотто. Багато хто за тих майже тридцять років доклався до підкручування «Дзиґи». Люди приходили і відходили, Марек залишався. І з часом таки втомився, розчарувався, вигорів… Така-от зловісна закономірність: не стало «Дзиґи»  не стало Марека.

Наталія КОСМОЛИНСЬКА

“Zbrucz”, 21.05.2019

Оксана ЛУЦИШИНА:

Це просто… просто слів нема. Як? Чому? Марек Іващишин для мене був (як можна про Марека писати в минулому часі? Як?) страшенно значущою людиною, хоча не так і багато випало того спілкування… А тепер думаю, Господи, яке щастя, що випало і стільки. Глибоко співчуваю його рідним і близьким. Не можу повірити….
R. I. P….