Існує така метафізична версія, ніби думки наші, а заразом і слова, нами сказані, не тільки мають певний сенс, але й живуть десь поза нами, власним життям, а ми їх лишень відтворюємо, і надаємо їх формі власного суб’єктивного змісту.

В моєму мікрорайоні живе один чоловік. Я пам’ятаю його ще з дитинства. Поведінка, вигляд його і міміка вказують на душевну хворобу. Загалом же він охайний, зовсім не агресивний, завжди усміхається. Та найголовніше – щодня зустрічає перехожих певною фразою чи словосполученням. Ця коротка репліка щоразу змінюється. Звертається він до перехожого іноді з питанням, іноді із зауваженням, іноді просто вимовляє якесь слово, однак у діалог не вступає: скаже і піде. Звісно, не варто шукати потаємних і прихованих змістів в словах бідолашного, але хто зна.

Минулого тижня цей дивний персонаж підійшов до мене і сказав:

-Я не знаю нічого про башти, навіть не питай!!!

Я, звиклий до чудернацьких реплік того чоловіка, пішов собі далі й не звернув особливої уваги. Буквально два дні тому перестрів мене запитанням:

-А в підвалі автокранового бомбосховище?

Іншого разу питав, скільки карат в загубленому діаманті, колись просто сказав:

-Добрий день.

Тобто жодної звичної для нас логіки в цьому безперечно немає. Переважна більшість мешканців району навіть голови не повертає в бік сказаних до них слів, випадкові, незнайомі з ним перехожі, ще довго озираються від несподівано почутого, що знаходиться поза межами для них звичного.

Така поведінка нами не сприймається, і реакція цілком очікувана: від прокручування в півоберта вказівним пальцем в області скроні, інколи з присвистуванням, і до зневажливо-гидливої гримаси, яка супроводжується раптово пришвидшеною ходою.

Ми не сприймаємо інших, ніж ми, інших, ніж “нормальні”. Тому слово ненормальний є синонімом до слова божевільний. Щоправда, хто наповнює змістом поняття нормальності, для мене особисто – велика таїна.. Скажімо, Ґілберт Честертон вважав: божевільний відрізняється від решти людей тим, що сприймає лише окремі деталі і частини поняття з такою концентрацією, що не бачить і не розуміє за ними цілісносності, тобто нездатність узагальнювати і є божевілля.

Хто знає, чи цей згаданий мною чоловік розуміє що коїться в реальному нормальному (в нашій візії світі) а не розуміє, і раптом однієї миті усвідомив всю повноту нормальності, чи не захотів би знову стати не нормальним?

Хто зна… хто зна…


Місько Чистий