Не можу сказати нічого поганого про підполковника Дениса Гусашвілі, котрий очолює міський міліцейський відділ. Вельми діяльний, приємний у спілкуванні, достатньо інтелігентний і вихований молодий офіцер. Однак і в його відомстві трапляється так, що намагаються декотрі служиві порушувати фундаментальні громадянські права Дрогобича.

Ось, приміром, проти ночі в неділю в моєму помешканні о пів на другу пролунав телефонний дзвінок. Працівниця університету повідомляла, що без усіляких на то підстав і причин не зовсім тверезі сержанти доправили у відділок на Стрийську її чоловіка з групою друзів – педагогів, викладачів, філософів. Учасників відомого неформального театру „Альтер”. Ті зараз готуються до відкриття недавно отриманого приміщення театру й часто затримуються до пізна. Того прикрого для них дня (даруйте – ночі) дорогою додому сиділи й розмовляли на лавочці на автобусній зупинці на початку вул. Орлика. Спершу поцікавилися юнаками „беркутівці”. Побачили, що все гаразд і поїхали далі. А от сержантам (які „традиційно” представилися) не сподобалася надто ввічлива поведінка, тверезість молодих людей, їхнє небажання показати вміст рюкзаків й присутність в компаніі військовослужбовця. Забрали до міськвідділу. Обшукали. Жбурляли підлогою посвідчення військового, котрого затримали.

Знайшли… щоб ви подумали? Твори Ґайдеґера, Ніцше, Фіхте. Й одразу: „це заборонена сатанинська література”. Відтак зателефонували в частину, де служить затриманий М. і повідомили, що той затриманий із нелегальною літературою. Розумію, що не мусить кожен сержант знати хоча б прізвища видатних мислителів минулого. Та от повинен розуміти, який час на дворі й ще нині книга не мусить викликати подібної реакції. Тут же друковане слово прирівняне до сатанізму (щоправда, своєму начальникові браві міліціянти повідомили, що книги можуть бути крадені). Що тут скажеш? Мабуть, взагалі ті сержанти нічого не читають. А, може, знають в абетці лише три „найпопулярніші” літери” – „Х”, „П” і „Б”. Подібні ситуації (з книжками та вмістом сумок) траплялися нерідко в часи попереднього, червоно режиму. Та там і прав громадяни не мали й грізне КҐБ стежило за тим, що можна, а що не можна читати (сам потрапляв у ситуації подібні). А що тут? Невже звичайна нелюбов (аби не сказати більш грубо) невігласа до інтелігента?..

Добре. Що, попри не вельми сприятливу годину, вдалося зв’язатися з паном Гусашвілі й „звільнити” незаконно затриманих. І навіть отримати дзвінок з чергової частини з вибаченням. Проте хотілося б, щоб нарешті роз’яснили особовому складу МВВС неприпустимість подібних дій та такої поведінки. Хочемо ж у Європу, а залишаємось надалі у совку. Та й відбір, мабуть, кандидатів на службу мав би бути дещо іншим, аби не брали будь-кого з вулиці, натовпу.

Тим часом театр „Альтер” готується до відкриття, на яке запрошено й підполковника Дениса Олеговича Гусашвілі.